BooksUkraine.com » Молодіжна проза » Контракт на нове життя, Анна Ліє Кейн 📚 - Українською

Читати книгу - "Контракт на нове життя, Анна Ліє Кейн"

99
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Контракт на нове життя" автора Анна Ліє Кейн. Жанр книги: Молодіжна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62 63 ... 134
Перейти на сторінку:

- Так, - кивнула, згадуючи момент падіння балки. Зараз без емоцій подивитися на це було навіть цікаво з професійної точки зору. Вразилася тому, що Дорайн розглядав силу хлопчика у момент безпосередньої загрози його життю. - Якщо направити його енергію в потрібну сторону, допомогти йому правильно керувати нею, то він зможе досягти шостого, а то й сьомого рівня.

- Згоден, - кивнув ректор. - Мені здається, що Клод не один такий у Годамн, а під наступну перевірку можете потрапити ви, тому хотів попередити вас, Елері, щоб не розслаблялися.

- Врахую це, - я натягнуто посміхнулася, опустивши очі. Мандраж перед своєю першою лекцією повернувся. Демон ніби відчув це і зробив крок ближче, схилив голову і довірливо промовив:

- Я можу знову віддати вам стража. Здається, дітям він сподобався. Тим більше цього разу я впевнений, що змій витримає не одне прокляття.

- Ні, - я злякано зробила крок назад і протестуюче змахнула руками: - Не треба, Дорайн. Я можу впоратися сама! Вам не варто так дбати про мене! Навколишні вже запідозрили, що між нами є якісь стосунки, окрім ділових.

Погляд темно-сірих очей похолов. Блискучі порошинки сповільнилися, ніби потрапили в желе і тепер майже не переміщалися всередині візерункових райдужок.

- Вам настільки огидні такі чутки? - Уточнив чоловік, невідривно дивлячись мені в очі. Я зніяковіла:

- Ні, просто… адже ми лише колеги… - я відчула як щоки заливає непрошений рум'янець і швидше опустила голову: - Між нами не може бути ніяких стосунків. Ви ректор, а я — викладач.

- Що ж, - Дорайн повільно видихнув, потім тихо погодився: - Нехай буде так, як ви кажете.

Потім він розвернувся і стрімко вийшов з аудиторії.

- Ти чого мужика образила? - діловито поцікавився Геррі, дивлячись услід демонові. Я нагородила приятеля гнівним поглядом, але нічого відповідати не стала, подавшись у бік потрібного мені кабінету.

Цікаво, а чому Дорайн не думає про свою наречену, яку може образити інтрижка з людиною? Або з чого вирішив, що мене тішить увага зарученого демона?

***

Перевірка на придатність почалася з самого порогу кабінету. Тільки дивом я вловила відлуння заклинання. Зупинившись, за крок від дверного отвору опустила голову і переконалася, що для мене натягли магічну мотузку, об яку мені передбачалося спіткнутися. Вже збиралася прочитати заклинання, що нейтралізує плетіння, але раптом стало цікаво, хто ж так спритно зумів його накласти та сховати. Якби Йозеф не розвивав у мені параною протягом двох років, напевно, лежала б я зараз на підлозі кабінету. Озирнувшись, помітила учнів, що чекали зовні аудиторії та всередині, вдала, що поправляю костюм, а сама спустила з плеча Геррі.

- Ти чого? - здивувалося звірятко, не здогадуючись про хід моїх думок.

– Іди перший, – пошепки попросила я, активуючи магічний зір, щоб  відстежити енергію пастки. Компаньйону, подумки попросивши у нього вибачення, пояснила: - Прикмета така - на удачу перед собою хороброго звіра пускати.

- Знущаєшся наді мною, - ображено пирхнув Геррі, але все ж таки попрямував до кабінету: - Гаразд, перевірю для тебе обстановку ... ааа!

Ледве звір торкнувся лапкою порогу як його підкинуло вгору, кумедно перевернуло в повітрі та впустило на підлогу. Після цього заклинання розсипалося. Я швидко озирнулася на всі боки, намагаючись знайти кому належала енергія, що наповнювала плетіння.

Вона знайшлась швидко. Моя знайома вокзальна злодійка сиділа на підвіконні за кілька кроків від кабінету і дивилася на мене з неприхованою ворожістю. Навколо пролунали розчаровані вигуки.

І чому мені здавалося, що буде трохи простіше? Розвіявши заклинання магічного зору, я нарешті пройшла до кабінету. Геррі застрибнув на стіл і обурився:

- Ти спеціально це зробила?

- Вибач, Геррі.

- А якби я загинув?

- Заклинання не несло смертельної загрози, - я розклала свої конспекти, готуючись почути дзвінок на урок, і викликала магічний журнал, але навіть не встигла його відкрити, а друг все голосив:

- Отак і довіряй тобі. А раптом я невдало приземлився б, згорнув шию, або пошкодив крила?

- Вони в тебе все одно марно висять, - несподівано прокоментував голос з боку парт. Я здригнулася і підвела голову. В той же момент пошкодувала про те, що насамперед не зазирнула до журналу. На моїй першій лекції, крім злодійки, був присутній і Клод Сано. Зараз він знущально дивився на Геррі: - Ти навіть не спробував злетіти, щур балакучий, значить крила у тебе атрофовані, отже марні!

- Я – куниця! - здибив шерсть мій компаньйон, підбігаючи до краю столу: - І своїми крилами розпоряджаюся тільки я. Ось хто тут справді марний, то це ти! Тільки й умієш обзиватися!

- Я - Проклятий! - посміхнувся Клод, і від цього в мене по спині пробігли мурашки. - Ми за визначенням марні, а ось тобі, пацюку, не завадило б узяти кілька уроків обзивань!

Сперечальників перервав дзвінок, що ознаменував початок лекції. Діти стали неохоче стягуватися в кабінет, а я так само стояла біля столу, задумливо дивлячись на Геррі та Клода. Кір сидів поряд з товаришем, він низько схилив голову над партою і щось малював у зошиті. Коли діти зайняли свої місця і без ентузіазму вивчали мене поглядами, я посміхнулася.

- Мене звуть міс Елері Міон, я ваш новий викладач медицини, а сьогоднішнє заняття пройде в оранжереї.

Учні здивовано перезирнулися, а я підхопила свою сумку й один підручник і попрямувала до виходу. Біля дверей озирнулася на розгублених дітей:

- Чи хочете годину сидіти в кабінеті?

Учні миттєво відмерли та поспішили за мною.

- Але за оранжереєю вже рік ніхто не доглядав, - несміливо подала голос маленька худа блондинка з тонкими рисами обличчя та запалими щоками, при погляді на неї створювалося враження, що малечу не годували.

- Тепер стежитимемо ми, - я постаралася посміхнутися дівчинці якомога життєрадісніше.

— Я не підписувався на таке, — буркнув Клод. Не дивлячись на нього я знизала плечима:

1 ... 61 62 63 ... 134
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Контракт на нове життя, Анна Ліє Кейн», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Контракт на нове життя, Анна Ліє Кейн"