Читати книгу - "Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Що б тебе, ух, Високість! – вилаявся він, розтягнувшись, під веселий сміх Високості та Жана, на льоду.
Більш ніж вірогідно, сміялися б і хлопчаки. От тільки й вони теж були зайняті тим самим, чим і Високий лорд кількома секундами раніше – спотикалися, махали руками, перебирали зубцями по льоду та… падали. Хтось сам по собі, хтось перечіпляючись через своїх товаришів, що ще до них полягли в нерівному бою з крижаною гладдю й заклинанням суперковзання.
– Аха-ха-ха-аааа! – заливалися сміхом Її Високість та її маленький співучасник, об’їжджаючи купу малу з полеглих ковзанярів.
Відпустивши маленьку ручку свого спільника, Вівіан під’їхала до Високого лорда, й нахилившись, поцікавилася:
– Ваша Високосвітлість, ви там як? Не забилися?
– Я ні, а ось моя гордість, дуже навіть, – пробурчав незадоволений Високий лорд, й смикнув дівчину за шарф.
– Ай-й! – тільки й встигла скрикнути Ії Високість, перш ніж приземлитися зверху на Високого лорда.
– Не забилися, Ваша Високість? – промовив практично в губи дівчини Високий лорд.
– Ні, – похитала та головою й, лукаво посміхнувшись, додала: – Цього разу падати на вас було м’яко та… – вона хотіла додати ще й провокаційне «приємно», але тут за її спиною хтось із хлопчаків змовницьки поцікавився:
– Держу парі, що зараз вони поцілуються!
Згадавши, що вони на ковзанці не одні, Вівіан миттєво скотилася з молодого чоловіка, збивши при цьому з ніг маленького Жана, якому після цього нічого іншого не залишалося, крім як з коротким «ойком» впасти на «м’яку» перешкоду, що несподівано опинилися під його ногами. Втім, «ойк» вже за секунду перейшов у заливистий дитячий сміх. Такий заразливий, що ще через секунду, настільки ж заливисто сміялися і Її Високість з Високим лордом, й хлопчаки.
– Це було дуже нерозумно з вашого боку, Ваша Високість! – з удаваною серйозністю, зауважив Високий лорд.
– Не розумію про що ви?! – старанно скорчивши здивовану фізіономію, з награною гордістю відрізала принцеса сміючись. – Якщо ви про своє вміння триматися на льоду, то вибачте великодушно, але звідки ж мені було знати, що ви, настільки ж самовпевнені, наскільки й незграбні?
– Не пробачу, – з награною образою, заявив Високий лорд. – Як ви могли, Ваша Високість? Як ви могли зі мною так вчинити? Ви... ви зганьбили моє чесне ім’я! – Театрально заломивши руки, проголосив він. – І заради чого? Заради того, щоб мене провчити?
– Взагалі-то, заради того, щоб врятувати вас! – усміхнулася Вівіан. – Ви тонули Ніколас, я ж простягла вам рятівне коло. Так, Жане?
– Так, – охоче підтвердив малюк, хоча навіть й приблизно гадки не мав, про що йдеться.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова», після закриття браузера.