Читати книгу - "Подорожі Тобі Елліса, Arachne "

Тобі обережно взяв меч до рук, його пальці провели вздовж клинка, відчуваючи силу і історію, яку він носив у собі. Він уважно вдивлявся в написи, вирізьблені на мечі, намагаючись зрозуміти їх значення.

— Це давній текст, — промовив Тобі, починаючи читати вголос:

«Той, хто володіє цим мечем, повинен бути чистим серцем і духом. Лише він зможе пробудити силу, сховану в мечі, і використати її для знищення прокляття. Об’єднавши меч і маску, воїн зможе провести ритуал очищення, що знищить всі темні сили, пов’язані з ними».

Всі присутні уважно слухали слова Тобі. Призрак Тода Хідемічі стояв поруч, спостерігаючи за кожним рухом.

— Це означає, що нам потрібен цей меч для проведення ритуалу, — пояснив Тобі. — Але перш за все, ми повинні знайти другу частину маски і дізнатися, де провести ритуал.

Кенджі і Джеки кивали, розуміючи серйозність завдання, яке перед ними стоїть.

— Але чому ти не сказав нам раніше, що цей меч настільки важливий? — звернувся Тобі до призрака.

Призрак Тода Хідемічі, не втрачаючи своєї спокійної постаті, відповів:

— Я повинен був бути впевнений, що ви готові до цього завдання. Меч не просто зброя — це випробування вашої волі і вашої відданості. Тепер, коли ви знаєте правду, ви повинні бути готові до всіх випробувань, які чекають на вас.

Тобі зітхнув, приймаючи слова призрака. Він відчував вагу відповідальності, яка лежала на його плечах, але також і силу, що надходила від його рішучості.

— Ми готові, — сказав він рішуче. — І ми виконаємо наше завдання. 

Старійшини клану Сакаї тихо кивали, визнаючи серйозність намірів Тобі і його команди. Їхні очі сяяли надією, що знищення прокляття нарешті стане реальністю.

— Ми забираємо ваш меч, і як тільки знайдемо маску та знімемо прокляття, ми повернемо його вам, — сказав Тобі, звертаючись до старійшин.

Старійшини з розумінням кивали, один із них промовив:

— Ми довіряємо вам, Хранителю. Бережіть меч і виконайте своє завдання. Нехай сила предків буде з вами.

Тобі з вдячністю кивнув, тримаючи меч у руках. Він відчував, як сила і відповідальність переплітаються в його свідомості.

— Ми не підведемо, — рішуче промовив він.

Кенджі і Джеки теж висловили свою готовність продовжувати шлях. Призрак Тода Хідемічі, стоячи поруч, тихо спостерігав за ними.

— Тепер нам треба відправитися до наступного пункту, — сказав Тобі, дивлячись на своїх супутників. — Ми повинні знайти другу частину маски і завершити ритуал.

Вони зібралися в дорогу, знаючи, що попереду ще багато небезпек і випробувань. Але їхня рішучість і відданість меті не дозволяли їм зупинитися.

Пройшовши через ворота поселення, вони відчули, як їхні серця б’ються в унісон, сповнені надії та впевненості у своїх силах. Тобі тримав меч, відчуваючи його вагу і значення. Він знав, що цей шлях буде важким, але вони впораються з усіма перешкодами.

Вийшовши з поселення, Тобі витягнув вперед вакидзаші, його клинок блиснув на сонці.

— Ну, що ж, показуй нам дорогу до маски, — промовив він, звертаючись до меча.

Вакидзаші засяяв яскравіше, його лезо випромінювало легке світіння, вказуючи напрямок. Тобі відчував, як магічна сила меча веде їх уперед, надаючи впевненість у правильності обраного шляху.

— Підемо, — сказав Тобі своїм супутникам, — не будемо гаяти часу.

Кенджі, Джеки і призрак Тода Хідемічі пішли за ним, уважно слідкуючи за кожним його рухом. Катана у руках Тобі тихо дзвеніла, попереджаючи про можливі небезпеки попереду.

Природа навколо них була дивовижною: високі дерева, що тягнулися до неба, квіти, які розквітали навколо стежки, та звуки лісу створювали відчуття спокою та гармонії. Але Тобі знав, що під цією красивою зовнішністю можуть ховатися небезпеки.

— Тримайтеся разом, — попередив він, — ми не знаємо, що може чекати на нас попереду.

Джеки, тримаючи свій кинжал напоготові, уважно оглядався, намагаючись не відставати від Тобі. Кенджі йшов поруч, готовий до будь-яких несподіванок.

— Як думаєш, що нас чекає попереду? — тихо запитав Джеки у свого дядька.

— Ніхто не знає, — відповів Тобі, не відводячи погляду від меча. — Але ми повинні бути готові до всього.

Світіння від вакидзаші ставало яскравішим, і Тобі відчував, що вони наближаються до місця, де знаходиться друга частина маски. Вони йшли впевнено вперед, знаючи, що цей шлях приведе їх до вирішення давньої таємниці.

Тобі йшов за вакидзаші, як за компасом, його обличчя було зосереджене і рішуче. Високий та міцний, з чорним волоссям, зачесаним назад, він виглядав справжнім самураєм. Його погляд був спрямований вперед, і навіть найменший звук не міг відволікти його від мети. Він носив кінтан, чорний із золотими ієрогліфами, що підкреслювали його статус Хранителя. На лобі красувалася чорна пов'язка з золотими ієрогліфами, а в руках він тримав вакидзаші та зірковий медальйон.

Джеки обернувся до Кенджі, стурбований і трохи збентежений.

— Я ніколи не бачив дядька таким... — прошепотів він. — Я думав, він наброситься на призрака, хоч я його і не бачу.

Кенджі з розумінням кивнув.

— Тобі завжди був спокійним і зосередженим, — сказав він. — Але сьогодні він несе велику відповідальність. Він знає, що на кону, і тому настільки серйозний.

— Чому він не сказав нам більше про призрака? — запитав Джеки.

— Можливо, він хоче, щоб ми самі зрозуміли, що відбувається, — відповів Кенджі. — А можливо, деякі речі він не може пояснити словами.

Джеки знову поглянув на Тобі, що йшов попереду, і відчув гордість за свого дядька. Незважаючи на всі труднощі та небезпеки, Тобі залишався вірним своєму обов'язку і продовжував йти вперед, щоб виконати свою місію.

Тим часом Тобі тихо бурмотів:

— Чортовий старий інтриган... Чортовий самурай... Чортовий мечник...

Злість на призрака не проходила. Катана в його руках тихо дзвеніла, відчуваючи його настрій. Тобі йшов уперед, наче магнітом притягнутий до мети, але кожен його крок був важким через внутрішнє роздратування.