Читати книгу - "Випадковий наречений, Ann Averina"

Макс

Цей вечір мав стати чарівним, адже сьогодні побачення з дівчиною, яка мені подобається. І хоч на роботі був цілковитий завал, від однієї думки про побачення втому як рукою зняло. Швидко завершуючи справи, я попрямував до квіткового аби забрати рожеві піони, улюблені квіти Насті. Подзвонив їй, як під'їхав до будинку і став чекати. За кілька хвилин Настя вийшла з під'їзду і сіла в машину. Сором'язливо привіталась, прийняла квіти і я вирішив діяти. Поцілував її. Вона не відштовхнула, навпаки, відповідала з усією пристрастю. Якби я хотів аби цей момент тривав вічно. Але у долі на нас як завжди свої плани. Гучний дзвінок наповнив тишу салону, коротке "вибач" від Насті, і салон заповнив її милий голос. 

Судячи з розмови щось трапилось, адже той її друг Брендон вже кілька разів наполегливо телефонував. Нервово постукуючи пальцями по керму, я вслухався в розмову. З того що почув, зрозумів, що Ірин колишній втрапив в халепу і дуже вчасно втратив пам'ять, ніби сподіваючись що поверне дівчину. Та судячи з розмови і тону Насті, їй це було не цікаво. Вона бачила, що я нервую і перехопила мою руку, на що у відповідь поцілував її. Така незначна дія, а тілом наповнилась теплота, і відчуття, що Настя мені довіряє. Завершивши розмову, яку майже всю чув, вирішив що побаченню сьогодні вже не бути. Тому впевнено завів двигун та попрямував до будинку Іри. Адресу знав, бо Свят якось, сам того не розуміючи, проговорився що їхав на роботу від Іри, і що біля неї важко виїхати через постійні затори. Я ж не намагався якось підколоти, бо знав, що Свят викрутиться.

Їхали ми в тиші, лиш зрідка про щось говорили, обмінюючись парою слів. Під'їхавши до будинку Іри, вийшли з машини. Я не міг пустити її саму. Не хотів. Хотів бути поряд. Піднімались теж в цілковитій тиші, Настя щось обдумувала, і я не хотів її чіпати. Розумів, що вона збирається з думками. Зайшовши на поверх, Настя почала дзвонити у дзвінок, якісь хвилини і на порозі з'явився Свят. Неочікувано, але передбачливо. Почав одразу віджартовуватись, але стих, коли побачив, що ми трохи на це неналаштовані. Настя зачинилась з Ірою на кухні. Свят пішов одягатись, а я сів у вітальні. 

- Що сталось? - Порушив тишу Свят, сідаючи поруч.

- Колишній Іри потрапив в аварію, частково втратив пам'ять і думає, що вони з Ірою досі разом. - Випалив я, на одному подиху.

- Дідько.. Тільки я подумав, що в нас може щось вийти, як на горизонті з'являється колишній. - Сказав Свят, обхопивши голову руками. 

- Закохався? - Припустив я.

- Угу. Але схоже їй це не потрібно.. 

- Вона змінить свою думку, я впевнений.

- Не знаю. Іра впевнена в цьому. Вона боїться що її можуть знову зрадити. Розумієш? - Сказав Свят, глянувши на мене.

- А ти доведи зворотнє. Щоб вона почала сумніватся не в тобі, а в своїх словах. 

- Максе... Мені ніколи і ні з ким не хотілося мати довгі стосунки. Ти і сам знаєш. Переважно всі закінчувались після ночі проведеної разом. І мені цього вистачало. Цілком. Ніколи не задумувався, що може бути жінка, яка переверне в мені все догори верхом, яка змусить відчувати себе по іншому, яка навчить кохати. - Говорив щиро Свят. - І от, я її зустрів. Іра.. Вона гарна, пристрасна, шалена, приваблива, весела. З нею комфортно у всьому. Навіть мовчати і просто бути поряд. І коли я повірив що з цього може щось вийти, доля вирішує пожартувати і підкидає колишнього.

- І ти думаєш, що вона полетить до нього? - Вирвалось перш ніж я встиг подумати.

- Впевнений. - Коротко сказав Свят. В цей час на кухні щось гупнуло і ми подались на звук шуму. Дівчата ж не могли почити бійку? Чи могли.. Нашвидкоруч відкрив двері і побачив цілком нормальну картину, на перший погляд. Іра сиділа на стільці плакала. Настя схоже була трохи знервована, бо, навіть стоячи спиною, її знервованість я відчув на собі.

- У вас все нормально? Ми чули як щось впало.. - Сказав я.

- Так, все добре. Залиште нас. - Сказала Настя, не обертаючись. Ще раз оцінивши обставини, я зачинив двері і ми зі Святом знову опинились на дивані у вітальні.

- Може вона йому зателефонує, і нікуди не полетить. Ти цей варіант не розглядаєш? - Продовжив я.

- Ні. Іра захоче розібратись особисто. Вона не з тих, хто буде відсижуватись десь, замість особистого діалогу. - Сказав Свят. Я не знав що відповісти, адже з таким ніколи не стикався. Тому ми просто мовчали, аж поки двері з кухні не відкрились і звідти до нас долинуло рішуче "Я лечу з тобою, це не обговорюється. Я не можу кинути тебе". Схоже Свят був правий. І Іра вирішила особисто поговорити з колишнім, а Настя як справжня подруга не залишить її саму. Дівчата вийшли з кухні. Точніше не так. Іра вилетіла з кухні і схоже попрямувала в спальню, Настя ж вийшла слідом, зупиняючись діля нас. Але ніхто з нас так і не наважився підняти очі. І Настя пішла за Ірою.

- Може зупиниш її? Або полетиш з нею? - Сказав я, коли ми зі Святом лишились удвох.

- Не думаю, що це гарна ідея. Та і мене вона не послухає. Вона вперта, якщо щось надумала, не відступиться. 

- Цим вони з Настею схожі.. - Тихо мовив я, всміхнувшись.

- Але спробувати варто. - Сказав рішуче Свят, і попрямував в сторону кімнати, а я поплентався за ним. 

Підійшовши ближче, ми зі Святом змогли чути про що говорять дівчата. З кімнати лунав голос Іри, вона говорила про почуття, що не здатна кохати після колишнього, а Свят лише приємне проводження часу. Друга пересмикнуло, в очах з'явився біль і відчай, він стиснув щелепи, згріб свої пальці в кулаки, і швидко порямував до виходу. Я навіть згеагувати не встиг, як двері з гуркотом зачинились. Після гучного звуку немов відмер, і заглянув в кімнату.

- Свят пішов. - Сказав я.

- Так навіть краще. Не доведеться нічого пояснювати. - Сказала Іра, продовжуючи збирати речі. 

- Ви обидва дурні. - Сказала Настя, відштовхуючись від дверей, попрямувала на вихід. - Квиток скинеш на пошту. Завтра побачимось. І не роби дурниць.