Читати книгу - "перехрестя брехні, Льюїс Бенте"

Софія знову подивилася на Аліни.

— Олег хоче поговорити. І я не знаю, що робити з усім цим, — сказала вона, злегка знервовано.

Аліна подивилася на неї із співчуттям.

— Ти прийняла правильне рішення, зустрітися з ним. І, можливо, це допоможе тобі розібратися, чого ти хочеш. Ти не повинна жити в тіні його вибору.

Софія кивнула, вражена словами подруги.

Вона знала, що їй потрібно завершити певні етапи свого життя, і зустріч з Олегом, хоч і була важкою, могла стати кроком до того, щоб вона остаточно розібралася в своїх почуттях.

Кожен крок в її житті виглядав зараз як перехрестя, але вона була готова рухатися вперед. І навіть якщо це означало зіткнутися з тими, хто колись був її найкращим другом, це було частиною її шляху до справжнього відновлення.

Розділ 89

Софія не могла повірити, що знову опиняється в цій ситуації. Всі ці емоції, які, здавалося б, вона давно поховала, повернулися, немов живі привиди з її минулого. Тихе кафе, на якому вони зустрілися з Олегом, стало місцем не тільки для спогадів, але й для неминучої розмови, якої вона намагалася уникати цілий рік.

Він сидів напроти, його обличчя не змінювалося, хоч і була помітна невелика напруга в його позі. Олег завжди був тим, хто міг приховувати свої почуття, навіть коли це було важко. Софія відчула це відразу, але вирішила не брати на себе всю ініціативу. Вона не могла більше бути тією, хто завжди першим робить кроки.

— Софі, — почав він, підвівши голову. — Я хочу, щоб ти мене вислухала.

Вона кивнула, не зводячи погляду з його очей, але її серце билося швидше. Кожне його слово мало важливість, навіть якщо вона не знала, чи готова до цього.

— Я знаю, що зробив багато помилок. І я розумію, що ти більше не хочеш бути частиною мого життя. Ти заслужила кращого. Ти заслуговуєш на щастя, а я… я завадив цьому, — його голос зламався, але він не дозволив собі показати слабкість.

Софія зробила глибокий вдих, намагаючись не дати своїм емоціям заволодіти нею.

— Я не хочу, щоб ти жалкував. Ми всі робимо помилки, Олеже, — відповіла вона спокійно, хоча всередині її трясло. — Я лише хочу одного — щоб усе, що сталося між нами, стало частиною минулого. Ми не можемо змінити того, що було. Ми лише можемо змінити те, як це вплине на наші майбутні кроки.

Олег сидів, не відводячи погляду. Його рука на столі злегка затремтіла, але він не схилив голову. Він знову був тим же, ким був раніше — упертим і трохи самозакоханим чоловіком, який не може дозволити собі показати свою слабкість.

— Ти права. Але я хочу попросити вибачення, — сказав він, і його слова були так щирими, що Софія не змогла зібрати всі сили, щоб не піддатися емоціям. — Я зробив все, щоб втратити тебе. І це найбільша помилка, яку я зробив.

Софія почала говорити, але її голос звучав так, ніби вона намагалась себе переконати:

— Олег, я тебе не звинувачую. Я сама помилялася. Але тепер усе змінилося. Я не та жінка, яку ти колись знав. І я не хочу знову бути частиною цієї динаміки.

Тиша заповнила простір між ними. Час ніби зупинився. Вона відчула, як її серце починає заспокоюватися, а всі ці емоції, які накривали її ще кілька хвилин тому, повільно відпускають.

— Я бачу це. Я бачу, як ти змінилася, — відповів Олег. Його слова мали подвійний підтекст, і Софія зрозуміла, що він більше не може зберігати цю гру. Він, мабуть, прийняв, що її серце більше не належить йому.

— Я зібрала себе, — сказала Софія тихо, але твердо. — І я готова рухатися далі. Я вже йду по новому шляху, і, хоч це може звучати грубо, але я не хочу, щоб ти стояв на моєму шляху.

Олег мовчав, його очі не зводилися з її обличчя. Він наче намагався зрозуміти, що саме відбувається в її душі. І в той самий момент Софія відчула, що їй більше не потрібно пояснюватися. Вона знову повернулася до своєї внутрішньої сили, і це було найкращим рішенням.

— Мабуть, це найкраще для нас обох, — мовив він, зрештою. — Я не хочу більше втручатися в твоє життя. Ти заслуговуєш на щось більше, ніж я міг дати.

Софія кивнула і встала з місця, залишивши Олега за собою. Вона не відчувала образи чи розчарування. Вона просто відчула полегшення. Полегшення від того, що нарешті прийняла все так, як є.

Вийшовши з кафе, вона подивилася на небо. Сонце сідало за горизонт, і цей момент здавався метафорою для того, що вона залишала позаду.

Залишилось тільки одне питання: що тепер?

І саме цього вона почала шукати у новому житті.

Розділ 90 – Феєричний Поворот

Софія стояла на балконі своєї нової квартири, з якої відкривався неймовірний вид на місто, що притихло під вечірнім небом. Вона вдихала чисте повітря, відчуваючи, як її серце нарешті знову б’ється в своєму ритмі. Протягом цих останніх місяців, поки вона розбиралася зі своїми почуттями, ставала сильнішою. Це було як перезавантаження, як новий старт.

Її нове життя тільки починалося, і вона відчувала це всім своїм єством. Після того, як вона залишила минуле, Олега, усі ці старі емоції, що виснажували її, просто зникли, як вітер, що проноситься між деревами. Вона була готова до нових викликів, нових відносин і нових можливостей.

Але саме в цей момент, коли Софія вже думала, що заспокоїлась і почала звикати до нових обставин, у її житті знову з’явився Олег.

Він прийшов, як привид, що знову вторгається в її світ. Вони не бачилися вже декілька місяців, і хоча він намагався триматися на відстані, не даючи їй спокою, вона не була готова до зустрічі. Однак цього разу він прийшов не як людина, яка хоче повернутися назад. Його очі були серйозними, і він здавався іншим.