Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"

- Дякую, - посміхнулася чоловікові й повела дитинчат найкоротшим шляхом, власне мені тільки він і був відомий.

І як там кажуть: спершу робиш, і тільки потім починаєш думати. Ось так сталося і в мене. Відчинила непримітні двері, і наша трійця опинилася в напівтемному коридорі, а тільки-но ми ввійшли в чергову анфіладу приміщень із камерами, як я згадала, що тут вже не так вільно, як було до цього. Хотіла було розвернутися, але почула голоси екс-імператора і Кіріана, тож трохи пригальмувала і проґавила ту мить, коли крихітка-Міланія відпустила мою руку і кинулася вперед до скутого ланцюгами дракона.

- Ні! - Крикнула їй слідом, вирішуючи що ж робити, потрібно і Філіпа залишити на місці, і дівчинку зловити.

А чоловіки тим часом обернулися на мій голос, намагаючись розібрати, що ж сталося. Очі Марліана при цьому здивовано розширилися, і він кинувся навперейми своїй онучці, тоді як Веалірійський намагався йому щось сказати.

Але ні я, ні вчений не змогли встигнути спіймати підозріло спритне малятко, і ось я з жахом спостерігала, як крихітні рученята вчепилися в величезну драконячу морду. А той у відповідь лише видихнув, дозволяючи Міланії торкатися теплих лусочок.

- Кукурвкнутися можна, - я впала на підлогу, не надто коректно висловлюючись, але в ту хвилину було складно стримати емоції, що рвалмся назовні.

Кір моментально опинився поруч, акуратно мене піднімаючи:

- Золотце моє, де болить? Що трапилося? - Він почав мене обмацувати, а я не могла відірвати погляду від картинки, що зачаровувала.

Помітила, що й екс-імператор застиг, ошелешено спостерігаючи за тим, як маленька красуня міцно притискалася до дракона, що мружився від щастя.

- Здається, ми знайшли ту, яку шукали, і навіть проявник не знадобився, - посміхнувся чоловік, а я в нерозумінні витріщилася на Кіріана, який посміювався йому у відповідь.

- Може, ви мені все ж таки розповісте, що відбувається? - Прийняла войовничу позу, а потім все ж з побоюванням подивилася на дивну "парочку", - а він їй точно не зашкодить? - А то хто їх цих диких знає, раптом вони буйні?

- Точніше нікуди, - щасливо посміхнувся Марліан, і все ж таки ввів мене в очевидну для них подію: - Ми тут якраз займалися пошуком істинної нашого дракона, а вона сама до нього прийшла, точніше ти її і привела. Ліно, та в тебе просто талант знаходити неординарні рішення наших проблем! - Захоплено промовив колишній правитель, змусивши мене скромно човгнути ніжкою:

- А я-то що? Я нічого... Ми тут Меліріана шукали, а знайшли вас... і його, - розвела руками, мовляв, моя хата скраю, нічого не знаю... - Хотіли провідати імператора, - я взяла на руки Філіпа, що тулився до мене, і подивилася на чоловіків.

- Гарна ідея, але гадаю її втілити краще вже завтра, для маленької на сьогодні достатньо вражень, - тут я не могла не погодитися, до того ж нам довелося досить-таки довго чекати, поки дракон відпустить до нас свою істинну.

Але обід ніхто не відміняв, тож нам довелося мало не на пальцях пояснювати Ірліану те, що маленькі дітки повинні вчасно їсти і спати. Лускатий важко зітхнув, але все ж дозволив мені забрати Міланію. Щоправда я чесно пообіцяла, що завтра ми теж прийдемо.

Повернувши дітвору під чуйне керівництво Елеонори, я погодилася на спільний обід із чоловіками, після якого нам з екс-правителем ще належало зайнятися дослідами. Кір же вирушить на зустріч із послами, але в нього ще було кілька хвилин, щоб приділити їх мені.

Тому ми все ж таки відправили Марліана вперед, а самі повелися, наче школярі, які позбулися настирливої уваги батьків: просто обіймалися і цілувалися в темному кутку, поки не почули в переговорнику голос Ріана:

- "Кір, до зустрічі з послами залишилося п'ять хвилин", - мій дракон сумно зітхнув, зовсім як нещодавно Ірліан, і відправився на важливу для Діанії зустріч, а я побігла в бік лабораторії, де на мене вже чекав мій наставник і близько десятка нових яєць.

Ну що ж... Приступимо.

Виявляється, робота не тільки вимотувала, а й могла приносити задоволення! Методом проб і помилок ми визначили, що не з усіма яйцями можна працювати за допомогою порошку зі шкаралупи, деякі з них потребували того самого індивідуального підходу з моєю кров'ю і великим вливанням сили. Але, на щастя, таких малюків було не надто багато, тож я хоч і втомилася неймовірно, але змогла піти щасливою, адже нам вдалося допомогти ще дванадцятьом сім'ям отримати своїх спадкоємців.

- Ліно, ти велика молодець, - повідав мені Марліан, щойно ми залишилися наодинці. - Завтра продовжимо теж після обіду. Я хотів би провести деякі експерименти, і навряд чи встигну впоратися до ранку, - ось що значить людина хвора на свою роботу.

- Можливо, я можу вам чимось допомогти? - Мені теж було цікаво дізнатися, що ж задумав наставник, але екс-імператор заперечно похитав головою, відмовляючись від моєї пропозиції:

- Колись іншим разом, а зараз тобі потрібно відновитися, адже завтра на тебе чекає та сама виснажлива процедура, - довелося погодитися, адже в чомусь Мар мав рацію, до того ж на мене вже мали чекати мої чоловіки.

Повернувшись до дитячої кімнати, я дізналася в Елеонори, що Філіпа вже забрав його батько, тож мені варто було поквапитися, адже всі мої були на місці, одна я надто захопилася роботою і ледь не пропустила сімейну вечерю.

Як і очікувалося: мої чоловіки щосили чаклували над столом, який розташовувався на балконі, і навіть наш малюк-син щось там викладав на тарілці. Від розчулення я ледь сльозу не пустила, але була зупинена веселим підморгуванням Кіріана. Ну так, не варто псувати сюрприз.

Тож я акуратно повернулася до дверей і вже зайшла як і належить: голосно і зі словами.

- А чим це ви тут займаєтеся? - Синочок одразу ж скорчив загадкову мордочку і тихо прошепотів, здаючи їх із татусем за повною програмою:

- Сюрприз для мами готуємо, - стримувалася як могла, аби не розсміятися в голос, але мені це все ж вдалося.