Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

- Я не уявляю, що мені робити, з чого почати. Як мені вчитися, чому? Я навіть не впевнений що ви маєте рацію і що я справді можу бути чарівником.

Жінка кивнула, показуючи, що розуміє його збентеження.

- Для початку тобі треба долікуватися. А з навчанням Френк допоможе тобі, він все влаштує, в цьому йому немає рівних.

- Мамо! - обурений вигук Френка заповнив порожній клас.

- Френсісе! - тон Ліліт Д'Еспер не залишав сумнівів, хто в цій родині головний. Френк Арош мало не позеленів від обурення, але сказати проти нічого не міг.

- Ви його мати? - не зміг стримати запитання Джеймс.

- А що тобі з цього, Брістоуле? - Огризнувся Френкі, але Ліліт Д'Еспер зупинила перепалку одним рухом руки.

- Джеймсе, якщо ти приймеш допомогу від моїх дітей, я буду рада просити їх допомогти тобі, - продовжувала вона.

- Дякую, Ліліт. Допомога мені не завадить, - Джеймс раптом подумав, що якщо Арош більше схожий на манекен, його мати - на статую. Це в них сімейне.

- Будь ласка, Джеймсе. А я тим часом спробую дізнатися про твоїх предків. Дізнатися, хто ж із твоєї родини приховав від тебе твій магічний дар і чому. Ми обов'язково щось придумаємо, не впадай у відчай.

Джеймс уявив собі, як його мати літає на мітлі, а батько чаклує над котлом, насунувши на голову гострокінцевий капелюх, і похитав головою.

 - Це просто якась помилка. Грандіозна помилка.

Вона встала зі свого місця і, підійшовши до Джеймса, легко поплескала його по плечу.

- Все налагодиться, Джеймсе. Ось побачиш. Зараз нам треба попрощатися, але я обіцяю, незабаром ми побачимося знову.

- Мабуть, у мене просто немає вибору, - слабким голосом видавив у відповідь. Гіпс раптом здався йому дуже важким, а милиці незручними.

- Чому ви мені допомагаєте? - питання вирвалося у нього випадково. У цієї надзвичайної жінки була чудова посмішка, не гірша за ту, що Джеймс бачив на обличчі матері в дитинстві. І ця посмішка обеззброювала його.

- Тому що я знаю, як це, коли за тобою полюють.

Він виглядав цілком спокійним, коли втягуючи своє тіло до кабінету англійської, побачив, що Елінор уже зайняла місце за іншим столом. Джеймс дошкандибав до своєї парти і розташувався зручніше - він мав попереду довгий урок, на якому збирався змусити себе не думати про це сімейство. І про те, що хтось із його батьків може знати про всю цю нісенітницю, що з ним відбувається. Урок минув у спробах не стежити за Елінор.

На своїх трьох ногах Джеймс залишив кабінет останнім. Пітер з Марісою вже чекали його на стоянці, нетерпляче переминаючись з ноги на ногу і сміючись з чогось. Джеймс остаточно змерз, куртка його ніби й не гріла. Він намагався не виглядати Елінор серед учнів, що поспішали покинути школу.

- Привіт, Марісо, - тихо привітався Джеймс.

- Привіт, - цілком дружелюбно посміхнулася вона та її темні карі очі з цікавістю дивилися на нього. Тут щось намічається.

- Чорт забирай, у мене ж твої пігулки, Джей! - ляснув себе по лобі Пітер. - Я зовсім забув, вибач.

- Нічого страшного, я вже був у медпункті, мені дали знеболювальне. Все добре, Піте. Ем... підкинете додому?

- Звичайно! Ми тільки на тебе і чекаємо. Давай швидко всередину.

Джеймс розмістився на задньому сидінні з усіма зручностями, і не без задоволення зазначив про себе, що Маріса не намагалася поратися з ним та його гіпсом. Це не могло не радувати, враховуючи, як з ним доглядав батько, і Тоні, і Пітер. І все довкола, судячи з усього.

Друзі швидко виїхали зі стоянки - більшість учнів уже роз'їхалися, поспішаючи покинути школу якнайшвидше. Пітер і Маріса гомоніли напівголосно про якусь нісенітницю, Джеймс не особливо вслухався в їхню розмову, йому було про що подумати. Але одне слово привернула його увагу.

- Що ти щойно сказала, Марісо? - раптом спитав він.

Дівчина перепитала.

- Про що ти?

- Останнє, що ти сказала  - про Арош?

- А, ти про це. Він сьогодні англійською поводився дивно. Весь урок сидів, мов на голках, смикався, а коли містер Шелл запитав його домашнє завдання, вискочив з кабінету і помчав витонченим галопом. Хлопець має проблеми.

Вона покрутила пальцем біля скроні і пильніше вдивилася в обличчя Джеймса, він ледве витримав цей погляд.  - А як поводиться його сестра?

Джеймс непевно знизав плечима, щосили намагаючись здаватися байдужим. Він вирішив не втягувати друга в це безумство. Принаймні доти не розбереться з цим сам. Та й нагадування Елінор і Френка про заборону розголошення таємниць світу Тіней звичайним смертним не давало спокою.

- Мені здавалося, що ви потоваришували, адже ви сиділи разом на ленчі, всі це помітили, - зауважила Маріса. Пітер кинув швидкий погляд на друга крізь дзеркало заднього виду. Джеймс похитав головою.

- Дурниці. Вона просто допомогла мені з тацею, я ж каліка.

- Припини, ніякий ти не каліка. Це все тимчасово,  - впевнено заявила Маріса, вказуючи на милиці.