Читати книгу - "Прокрастинація"

роботі, домовившись із ним про регулярні часові проміжки для обговорення того, як просувається ваша робота над проектом. Письменник, який мучився над чернеткою свого першого роману, найняв друга на роль свого «редактора». Він домовився про щотижневі зустрічі, аби відчувати себе змушеним писати, щоб його друг мав що прочитати. Двоє друзів-прокрастинаторів домовилися бути партнерами у роботі над певним завданням, вони створили графік регулярних зустрічей, аби перевіряти хто що зробив. Неважливо, як мало ви зробили насправді, вже сама зустріч із вашим партнером буде, щонайменше, постійним нагадуванням, що вам не можна сходити зі шляху.

Паралельна гра. У віці півтора-два роки діти проходять через етап «паралельної гри». Це означає, що вони бавляться власними іграшками одне біля одного, а не одне з одним. Ви можете аналогічно організувати роботу над своїм проектом з людиною, яка працює над своїм власним завданням. Наприклад, ми знаємо групу людей, які ненавидять заповнювати податкову декларацію, тож кожного березня вони зустрічаються на посиденьках, які називають «податковими муками». Кожен із них приносить свій ноутбук і велику коробку з формами, чеками, квитанціями й необхідними паперами. А тоді вони збираються разом за великим столом і зі скаргами й наріканнями крок за кроком впорядковують свої податки.

Ви можете використовувати метод паралельної гри для виконання справ, які ви відкладали на потім. Дві жінки, кожну з яких лякала перспектива створення сімейного скрап-альбома, по черзі ходили одна до одної в гості і разом працювали над цим. Бухгалтер домовився зі своїм колегою щосуботи вранці зустрічатись у місцевій бібліотеці, щоб вони обидвоє доробляли ту роботу, яку не встигли завершити в робочий тиждень. Вони зійшлися на тому, що вдома їх багато що відволікає, а бібліотека — це те середовище, де можна зосередитися. Домовляючись про зустріч, люди можуть допомагати одне одному виконувати свою роботу і, що не менш важливо, водночас зміцнювати соціальні зв’язки.

Винагорода спілкуванням. Іноді прогрес є нагородою сам по собі, та переважно найкращою нагородою є люди. Одна жінка, яка працювала вдома, попросила чоловіка дзвонити їй за годину до того, як він виходитиме з офісу. Якщо вона гарненько попрацює до його повернення додому, то вони підуть кудись вечеряти. Вона витрачала час від дзвінка до вечері на читання нудних довідкових матеріалів, які їй доручила її компанія. Очікування виходу в люди зі своїм чоловіком давало їй необхідний стимул займатися виснажливою працею.

Ви можете використовувати спілкування з людьми на кожному кроці в напрямі до своєї цілі: подзвоніть подрузі після того, як зробили перший крок, і отримайте підбадьорення для подальших кроків; прогуляйтеся з кимось, коли вам потрібно зробити перерву; сходіть у кіно після тяжкого дня; заплануйте собі відпустку після завершення великого проекту.

Кажіть «так» проведенню часу з людьми, яких любите. Прокрастинація надто часто заважає проводити час з людьми, які мають для вас найбільше значення, без відчуття провини. Якщо ви відкладайте на потім роботу в офісі й приносите додому товсту папку паперів, щоб попрацювати на вихідних, ви позбавляєте себе права розважатися з сім’єю і друзями і при цьому втрачаєте безцінні моменти. Життя коротке. Використовуйте робочий час для роботи, а сімейний час для сім’ї. Пам’ятайте, що першочергові речі потрібно ставити на перше місце.[209] Якщо вашим пріоритетом є проведення часу з людьми, яких ви любите, плануйте свої проекти навколо них, а не навпаки. І якщо у вас нема друзів, то саме час із кимось потоваришувати. Коли ви відчуваєте, що вас люблять і що у вас є з кимось зв’язок, прокрастинація вже не така спокуслива.

Кажіть «так» особистому зростанню

Кидайте собі нові виклики. Прокрастинація — це часто спосіб уникнути викликів. Запам’ятайте, якщо ви приймете виклик і впораєтеся з ним, ви можете виграти. Виклик робить вас гнучким. Він допомагає вам розвиватися та рости. Завдяки новим викликам ви продовжуєте вчитися, завдяки навчанню ви продовжуєте відчувати себе важливим, а відтак продовжуєте відчувати себе живим і щасливим. А ще нові виклики корисні для вашого мозку. Пам’ятайте, ваш мозок щоденно змінюється. Нові виклики заохочують ваші мозкові клітини рости й поєднуватися складнішими нейронними зв’язками.

Частіше робіть те, що любите. Прокрастинатори настільки концентруються на зловісних завданнях, що аж нависають над ними, або ж почуваються настільки винними через усе те, чого не зробили, що часто не дозволяють собі робити те, що їм подобається. Хай що ви любите, робіть це частіше. Це може бути робота в саду, вивчення нової мови, читання із дітьми, вишивання з подругами, укладання угод, збір коштів на важливі для вас потреби, приготування їжі із сім’єю, проведення часу на природі, читання романів, догляд за тваринами, гра на музичних інструментах, танці чи мистецька творчість — якщо це наповнює та збагачує вас, додайте це у своє життя. Ці справи роблять життя вартим того, щоб його прожити, — і заслуговують, щоб їх у вашому житті було більше, а не менше.

Кажемо «ні» беззмістовним заняттям

Кажемо «ні» пожирачам часу і гнітючим речам

Думати про те, щó би ви хотіли виключити зі свого життя або принаймні зменшити, не менш важливо, ніж думати про те, що ви хочете до нього привнести. Вчіться визначати речі, які не допомагають вам або не стосуються чогось справді важливого, і вчіться казати їм «ні». У кожного є справи, люди та види діяльності, які обтяжують нас, вимучують, руйнують і псують якість нашого життя. І все ж перспектива позбутися того, що тягне нас донизу, може лякати прокрастинаторів. Ми часто прокрастинуємо, витрачаючи час на ці другорядні чи шкідливі дії. Що ще важливіше, сам процес вирішення, що додати, а чого позбутися, може бути важким, а надто якщо ви не довіряєте власним судженням.

Кажіть «ні» беззмістовним завданням. У житті є багато завдань, які нам потрібно зробити, навіть якщо нам цього не хочеться, наприклад сплатити податки і зробити техогляд машини. Важливо виконувати ті речі, які сприяють спокійному плину вашого життя, навіть якщо вони здаються неприємними. Та є різниця між виконуванням справ і марнуванням часу на беззмістовні завдання. Якщо ви маєте зробити щось, що не допоможе вам рухатися в бажаному напрямку, не робіть цього.

Беззмістовні завдання — це ті, які мають найнижчий пріоритет у контексті ваших поточних цілей і цінностей. Одна з інструкцій, про яку найчастіше згадує тайм-менеджмент, — це «правило 80/20»[210]: 20 % ваших завдань мають велике значення і дають найбільше результатів, а 80 % ваших завдань менш важливі і не дуже сприяють вашому успіху. Про це ще кажуть: «важливого мало, дріб’язкового — багато».[211] Навчіться казати «ні» тим багатьом дріб’язковим завданням і приділяти 80 % вашого часу виконанню тих небагатьох важливих завдань.

Вам справді так необхідно прибирати на столі, перш ніж почати працювати на комп’ютері? Якщо