Читати книгу - "Місто кісток"

Клері не знала, з ким розмовляла Ізабель, з нею чи з Саймоном, тому нічого не відповіла. Волосся Ізабель лоскотало їй обличчя, поширюючи аромат ванілі. Клері ледь стримувала бажання чхнути. Вона ненавиділа запах ванілі і ніколи не розуміла, чому деякі дівчата хочуть пахнути, як десерт.

– Як усе пройшло в Місті Кісток? – запитала Ізабель, розгортаючи своє меню. – Ви дізналися, що приховувала пам’ять Клері?

– У нас є ім’я, – сказав Джейс. – Магнус…

– Стули пельку, – прошипів Алек, гепнувши Джейса закритим меню.

Джейс тер зболену руку.

– Боже! Що з тобою?

– Ти ж знаєш, що у цьому місці повно нечисті. Може, варто зберігати деталі нашого розслідування в таємниці?

– Розслідування? – засміялася Ізабель. – Ми вже детективи? Можливо, нам треба подумати над кодовими іменами.

– Гарна ідея, – сказав Джейс. – Я буду Хотшафт фон Хуґенштайн.

Алек порснув у свою склянку. Цієї миті підійшла офіціантка, щоб прийняти в них замовлення. Хоча зблизька вона була досить привабливою білявкою, її очі змушували нервувати – цілком блакитні, без білка чи зіниці. Коли вона всміхнулася, в роті блиснули маленькі гострі зуби.

– Визначилися з замовленням?

Джейс усміхнувся.

– Мені як завжди, – сказав він, і офіціантка всміхнулася у відповідь.

– Мені теж, – продовжив Алек, але він усмішки не отримав.

Ізабель довго перебирала, аж поки зупинилася на фруктовому смузі. Саймон замовив каву, а Клері, повагавшись якусь мить, обрала велику чашку кави та кокосові млинці. Офіціантка підморгнула їй і відійшла.

– Вона також іфрит? – запитала Клері, спостерігаючи за нею.

– Кайлі? Ні, думаю, вона наполовину фея, – сказав Джейс.

– Очі в неї русалкові, – задумливо сказала Ізабель.

– Ви що, не знаєте, ким вона є? – запитав Саймон.

Джейс похитав головою.

– Я поважаю її особисте життя, – він підштовхнув Алека. – Гей, випусти мене на хвильку.

Насупившись, Алек відсунувся вбік. Клері бачила, як Джейс підійшов до Кайлі, яка, перехилившись через стійку, розмовляла з кухарем через роздавальне вікно. Клері не бачила кухаря, лише його опущену голову в білому кухарському ковпаку. Довгі шерстисті вуха стирчали з прорізаних отворів з обох боків ковпака.

Повернувшись до Джейса, Кайлі всміхнулася йому. Хлопець обняв її, і вона притулилася до нього. Клері задумалась, чи саме це мав на увазі Джейс, коли говорив про повагу до особистого життя.

Ізабель закотила очі.

– Не варто йому так поводитися з обслуговувальним персоналом.

Алек подивився на неї.

– Думаєш, Джейс дразнить її? Можливо, вона йому подобається.

Ізабель знизала плечима.

– Вона з Нижньосвіту, – сказала вона, начебто це все пояснювало.

– Я не розумію, – відказала Клері.

Ізабель байдуже подивилася на неї.

– Що саме?

– Все, що пов’язане з Нижньосвітом. Ви не полюєте на них, тому що нечисть – не зовсім демони, але вони і не люди. Вампіри вбивають, п’ють кров…

– Тільки вампіри-відлюдники п’ють людську кров з живих людей, – промовив Алек. – Таких нам дозволено знищувати.

– А перевертні? Просто цуценята, що трохи переросли?

– Вони вбивають демонів, – сказала Ізабель. – Тому, якщо вони не турбують нас, ми не турбуємо їх.

«Це ніби відпускати павуків, бо вони їдять комарів», – подумала Клері.

– Отже, нечисть досить гарна, щоб жити, готувати вам їжу, щоб фліртувати з нею, а зрештою – не досить гарна? Тобто, нижньосвітці не надто гарні, як люди, так?

Ізабель і Алек подивилися на неї, наче вона говорила мовою урду.

– Вони інші, – нарешті сказав Алек.

– Кращі, ніж приземлені? – спитав Саймон.

– Ні, – рішуче мовила Ізабель. – Вас можна перетворити на Мисливців за тінями. Тобто ми походимо від приземлених. Але жителі Нижньосвіту ніколи не зможуть стати одними з Конклаву. Вони не витримують силу рун.

– Тобто вони слабкі? – запитала Клері.

– Я б так не сказав, – відповів Джейс, повернувшись на своє місце поруч з Алеком. Його волосся було скуйовджене, а на щоці червонів слід від помади. – Хай там як, джини, іфрити й бозна хто там іще існує. – Він усміхнувся Кайлі, яка принесла їхнє замовлення. Клері уважно розглядала свої млинці. Вони виглядали фантастично: золотисто-коричневого кольору, политі медом. Коли Кайлі відійшла від них, погойдуючись на своїх високих підборах, Клері