сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами! 15 І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав. 16 Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять. 17 Гаразд, добрий слуго, - сказав пан, - тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами. 18 І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін. 19 Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами. 20 Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці, 21 бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. 22 А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. 23 Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками. 24 І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін. 25 Пане! -сказали йому, - він має вже десять! 26 Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має. 27 А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.” 28 Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму. 29. І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів, 30 кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив'язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть. 31 Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв'язуєте? - ви скажете: Господь його потребує.” 32 Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм. 33 Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв'язуєте осля?” 34 Ті відповіли: “Господь його потребує”. 35 А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса. 36 І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі. 37 А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили, 38 кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!” 39 Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.” 40 Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.” 41 І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав, 42 кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима! 43 Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди; 44 вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені - за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.” 45 Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців, 46 кажучи до них: “Написано: Дім мій - дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.” 47 І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити, 48 та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.
20. Ісус не бажає відповідати книжникам 1-8; притча про виноградник 9-19; про данину кесареві 20-26; садукеї та воскресіння 27-40; Христос - син Давида 41-47
1 Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами 2 і сказали так до нього: “Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю?” 3 Він у відповідь сказав: “Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені: 4 Йоанове хрищення було з неба чи від людей?” 5 А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, - він спитає: Чому ж ви йому не повірили? 6 А як ми скажемо: Від людей, - увесь народ нас поб'є камінням, бо був певний, що Йоан пророк. 7 І відповіли: “Не знаємо, звідки (воно було).” 8 А Ісус сказав їм: “То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.” 9 І він почав народові казати оцю притчу: “Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час. 10 Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. 11 І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками. 12 Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали. 13 Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Послати хібащо мого улюбленого сина? Може його пошанують? 14 Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась. 15 І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника? 16 Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.” Почувши це, вони сказали: “Нехай це не станеться!” 17 Ісус же глянув на них пильно й мовив: “Що, отже, значить оце написане: Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним? 18 Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він впаде - роздавить.” 19 Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу. 20 І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб його піймати на слові й видати начальству і владі намісника. 21 І ті спитали його: “Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді. 22 Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?”
