Читати книгу - "перехрестя брехні, Льюїс Бенте"

Соня відчула різке серцебиття. Вона не могла повірити своїм вухам.

— Я не хочу з ним говорити, — сказала Соня твердо. — Я не хочу нічого чути від того, хто зруйнував моє життя.

Але Дана продовжила:

— Соня, він справді змінився. Я не кажу, що ти повинна його прийняти назад, але є дещо, що він хоче тобі пояснити. І це не просто вибачення. Він зізнався мені в чомусь важливому. Про це треба поговорити.

Соня почувалася некомфортно, але її цікавість взяла верх. Якщо Олег і справді хоче з нею поговорити, то вона повинна бути готовою до будь-яких несподіванок.

— Добре, я поїду до тебе, — відповіла Соня. — Але будь готова до того, що я не буду легкою.

РОЗДІЛ 3: СПОВІДЬ ОЛЕГА

Коли Соня приїхала до Дани, то побачила її нервову та стурбовану. Дана без зайвих слів вела її в гостинну кімнату, де вже сидів Олег.

Він змінився. Його вираз обличчя більше не був таким впевненим, як колись. Очі були сумними, а шкіра виглядала блідою, ніби він переживав важкі часи. Соня сіла навпроти нього, але навіть через декілька секунд мовчання вона не могла зібратися, щоб почати розмову.

Олег заговорив перший:

— Софі, я не хочу виправдовуватися за все, що я зробив, але я повинен сказати тобі правду. Ти повинна знати, що мої вчинки не мали нічого спільного з тобою. Це була моя слабкість, мої проблеми. Я благаю, щоб ти зрозуміла, що я зламав себе в той момент, коли все це сталося.

Соня почула це, але не могла повірити. Вона дивилася на нього, а її серце було переповнене гнівом і сумом. Вона не хотіла слухати його слова, але в той самий час відчувала, що цей момент не можна просто пропустити. Олег зібрався з духом і продовжив:

— Я впав у залежність від азартних ігор, і це стало причиною моєї невірності. Я втратив контроль над собою, і це стало початком кінця для нас. Я перепрошую, я не можу змінити те, що сталося, але я справді хочу виправити все, хоч би це було вже занадто пізно.

Соня замовкла, намагаючись осмислити те, що він сказав. Вона відчула, як її серце на мить омертвіло від болю, але на диво, в її душі було більше спокою, ніж гніву. Вона зрозуміла: зараз вона має право вирішити, що робити далі.

Олег подивився їй в очі, але Соня не могла відповісти одразу. Вона потрібна була собі, щоб зрозуміти, чи готова вона повернутися в це минуле, яке вона намагалася забути.

РОЗДІЛ 4: ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ

Соня залишила Дану і Олега самих. Вона не могла більше залишатися в кімнаті, де всі спогади про минуле накривали її з головою. Вона не хотіла, щоб її знову втягнули в ту гру, яку вона давно відмовилася грати. Але водночас вона не могла стерти з пам’яті те, що Олег сказав. Чи могла вона пробачити його? Чи було це можливим?

Ці питання залишалися без відповіді, але Соня знала одне — вона більше не була тією, ким була раніше. Тепер її життя було в її руках. І саме зараз вона мала обрати свій шлях.

РОЗДІЛ 5: ПОВЕРНЕННЯ ДО СЕБЕ

Соня вирушила на прогулянку, намагаючись віднайти ясність у своїх думках. Вулиці рідного міста здавалися такими знайомими, але водночас чужими. Здавалося, ніби час зупинився на кілька років, і вона, здається, застрягла в тому ж самому моменті, коли її життя розвалювалося. Вона прогулювалася парком, насолоджуючись тишею та осіннім повітрям. Це був її спосіб знайти спокій і відповіді на те, що їй так важко було зрозуміти.

Несподівано її телефон знову задзвонив. На екрані було ім’я Олександра — нова частина її життя, але вона все ще була схильна до сумнівів і тривоги. Соня знайшла себе в тому, щоб не дозволяти своїм емоціям повністю захопити її.

— Соня, ти все добре? — почувся його голос по ту сторону телефону. — Я хвилююся, ти пішла в парку без попередження. Все гаразд?

Соня мимоволі посміхнулася, почувши голос Олександра. Його турбота була щирою і такою необхідною, навіть якщо Соня ще не була повністю готова відкритися йому.

— Так, все добре. Просто хочу трохи побути наодинці з собою, — відповіла вона. — Думаю, мені потрібно зрозуміти, що саме я відчуваю.

— Я розумію. Але знай, що я завжди поруч, якщо тобі потрібна підтримка, — сказав Олександр, і в його голосі звучала легка турбота.

Соня відчула, як вона починає довіряти йому все більше, але при цьому було щось в її серці, що не давало повністю відкритися. Вона ще не була готова впустити когось занадто близько, навіть якщо цей хтось здавався на перший погляд ідеальним.

— Дякую, Олександре. Мені справді важливо відчувати, що я не одна, — сказала вона, злегка зітхнувши.

Вони попрощалися, і Соня вирушила додому, роздумуючи про своє майбутнє. Вона зрозуміла, що тепер вона має пройти через кілька етапів свого власного самовизначення, щоб відпустити минуле і рухатися вперед.

РОЗДІЛ 6: НЕОЧІКУВАНЕ СПІЛКУВАННЯ

Через кілька днів, коли Соня вже трохи оговталася після несподіваних зустрічей з Олегом, вона отримала нове повідомлення. Це був меседж від… її колишньої свекрухи. Жінка, яку Соня ледь могла терпіти після всіх трагічних подій, вирішила взяти ініціативу в свої руки.

«Софі, я розумію, що ти, ймовірно, не хочеш чути від мене, але я прошу тебе поговорити зі мною. Ти повинна знати більше, ніж те, що відбулося. Я хочу допомогти тобі зрозуміти дещо важливе.»

Соня відчула легке здивування, коли прочитала ці слова. Чи варто їй знову занурюватися в той брудний світ, де все було перевернуте і спотворене? Вона відклала телефон і задумалася. Справді, що ще залишилося на карті цього життя?

Але інтуїція підказувала, що це повідомлення не можна ігнорувати. Можливо, це шанс отримати якусь інформацію, яка допоможе їй остаточно закрити сторінку минулого.