Читати книгу - "Відірвана від коренів"

Сокіл повернувся до нас.

— Ви не можете очистити цю річ.

— Ах, тепер ви відчуваєте огиду. — сказав Дракон, холодно і різко.

— Подивіться на нього! — сказав Сокіл. Він повернувся і сказав:

— Lehleyast palezh! — і змахнув відкритою рукою вниз, ніби протираючи віконне скло, на якому сконденсувалася пара. Я відскочила, рука Касі до болю стисла мою; ми були в жаху. Шкіра Єржи стала напівпрозорою, далі був тонкий зелений шар лусок, а під ними не було нічого, крім чорних черв'яків зараження, які звивалися однією масою, яка варилася і кипіла. Як тіні, яких я бачила під своєю шкірою, але тут вони виросли і потовстішали, пожерши все, що було в ньому всередині, вони звивалися навіть під його лицем, а жовтого кольору очі ледь виглядали з гротескних, киплячих хмар.

— І все ж ви готові безтурботно поїхати в ліс, — сказав на це Дракон. Він повернувся. Принц Марек тепер дивився на Єржи, сірий, як дзеркало; його рот став вузькою безкровною лінією. Дракон звернувся до нього,

— Полухайте мене. — Він вказав на Єржи. — У ньому від людини не залишилося нічого. Якби зараження було втричі меншим, можна було би спробувати видалити його за кілька днів, використовуючи серед інших кам'яне заклинання. Якби воно складалося тільки з кількох тіней, я міг би очистити його заклинанням зі звичайним проносним. Королева провела в серце-дереві двадцять років. Якщо ми зможемо знайти її, якщо ми можемо привезти її, якщо ми зможемо очистити її, у чому я навіть віддалено не впевнений, — вона прожила двадцять років в найгірших муках, які Вуд міг винайти. Це не могло не змінити її. Вона навіть не буде знати, хто ви.

— У нас є реальний шанс проти Вуда тут і зараз, — додав він. — Якщо нам вдасться очищення цієї людини, якщо ми знищимо ще одне серце-дерево, ми не повинні скористатися цим, щоб здійснити дурний і незрозсудливий похід глибоко в надра Вуду, ризикуючи усім. Ми повинні почати з найближої цілі, зайти в ліс так глибоко, як зможемо, обмежені часом від сходу до заходу сонця, а потім залишити у лісі Вогняне серце, перш ніж відступити. Ми могли б повернути собі двадцять миль цієї долини, і послабити Вуд на час життя трьох поколінь.

— А якщо моя матір згорить у цій пожежі? — сказав князь Марек, блимнувши на нього.

Дракон кивнув на Єржи.

— Ви б хотіли так жити?

— Поки ми її не знайдемо! — сказав Марек. — Ніякої пожежі. — Він важко зітхнув, ніби навколо його грудей були залізні смуги. — Ні.

Дракон стиснув губи.

— Якби ми були в стані так послабити Вуд, щоб наші шанси знайти її були хоч трохи вищі…

— Ні, — сказав Марек, підвівши руки і перериваючи його. — Ми привеземо мою матір сюди, і коли будемо повертатися спустошимо стільки лісу у Вуді, скільки зможемо. А тоді, Дракон, коли ви очистите мою матір і спалите серце-дерево, яке її тримало, я клянусь, що ви будете мати кожну людину, яка може тримати сокиру, і яку мій батько зможе найняти, і ми не просто відкинемо Вуд на двадцять миль: ми випалимо його аж до Росі, і позбудемося назавжди.

Він навіть виріс, поки говорив, його плечі розвернулися; і постава здавалася ще твердішою. Я закусила губу. Я не довіряла принцу Мареку, вибачте, якщо ваша ласка — але не могла позбутися відчуття, що він мав право так говорити. Якщо навіть відкинути Вуд назад на двадцять миль, це буде велика перемога, але тільки тимчасова. Я теж хотіла спалити його повністю.

Я завжди ненавиділа Вуд, але якось віддалено. Він був як град перед збором врожаю, як рій сарани в полі, чи навіяний кошмар, який просто діяв згідно своєї природи. Тепер це було щось зовсім інше, схоже на живу істоту, яка свідомо показувала повну силу своєї злості, щоб заподіяти мені біль, поранити всіх, кого я любила — і яка нависла над моїм селом і готувалася проковтнути його так само, як Поросну. Я не мріяла про себе як про велику героїню (у чому Дракон звинувачував мене) але хотіла вдарити по Вудові сокирою і вогнем. Я хотіла вирвати королеву з його рук, оточити армією з обох боків і зрівняти з землею.

Дракон лише похитав головою, але промовчав і не став сперечатися. Замість нього заговорив Сокіл, нарешті запротестувавши; він не виглядав таким впевненим, як принц Марек. Його очі все ще оцінювали Єржи, а кутом свого білого плаща він закривав рот і ніс, ніби бачив більше, ніж ми, і боявся вдихнути зараження.

— Я сподіваюся, що ви вибачите мої сумніви: можливо, я просто гнітюче недосвідчений в цих питаннях, — сказав він, напружений саркастичний тон його голосу було ясно чути навіть через плащ. — Але я б назвав це чудовою нагодою заразитися. Його навіть небезпечно обезголовити перед спалюванням. Можливо, нам краще швидше переконатися, що ви можете очистити його, перш ніж вибирати один із грандіозних планів, жоден з яких навіть не може бути розпочатий у разі невдачі.

— Ми домовилися! — Сказав принц Марек, повернувшись до нього обличчям, щоб терміново з'ясувати це питання.

— Я погодився, що варто ризикнути, якщо Серкан дійсно знайшов спосіб очищення від зараження, — сказав йому Сокіл. — Але це? — Він знову подивився на Єржи. — Ні, поки я не побачу, як він це робить… Я буду дивитися у два ока навіть тоді. Всі ми знаємо, що дівчина не була заражена, коли її схопили, і він міг просто розпустити слух про себе, щоб надати ще більше