Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

- Я всього на кілька хвилин. Хотіла переконатися, що ти не влаштуєш тут всесвітній потоп, - посміхнулася мені Камелія Істрійська, вмощуючись поруч зі мною на ліжко. - Знаєш, інколи треба втратити щось справді важливе, щоб отримати те, що даровано тобі Долею, - можливо, матінка зараз говорила про сім'ю, але я вхопилася в сказані нею слова, немов потопаючий за соломинку.

А що, якщо я втрачу свій статус обраної, але зможу бути парою для Ріггарда? Що, якщо я позбудуся від зв'язку із драконами, але отримаю те, про що таємно мрію?

- "А раптом все буде навпаки?", - прошепотів мій внутрішній голос, і я відсахнулася, спостерігаючи за тим, як Велика леді обережно залишала мою кімнату.

- Спи, маленька, - почувся її тихий голос, після чого двері зачинилися, і я залишилася наодинці зі своїми думками.

Світ поза часом. Ріггард Драгонійський

- Вибач, що так безцеремонно висмикнув тебе, хоча прекрасно знаю про те, що відбувається, і як ти зараз зайнятий, - була дивною ось така поведінка божества. - Але в мене до тебе важлива справа, - а ось тепер мені стало шалено цікаво.

- Я вас слухаю, - озирнувшись на всі боки, я зрозумів, що ми опинилися десь за межами звичного мені світу. І навіть дивацтва Захмарного Пантеону не зрівняються з печерою, в якій вирішив провести зустріч Крухт.

- А як же це ваше улюблене "Святіший Отець"? - Посміхнувся мій співрозмовник, з цікавістю поглядаючи на мене.

- Якщо ви бажаєте, я можу виконати всі приписи, зазначені нашими жерцями у книзі Буття, - зрештою, моя гордість трохи потерпить, особливо в такий момент.

- Ні, не варто. Я хотів всього лише дещо перевірити, - відмахнувся від мене Верховний, вмощуючись у крісло, що матеріалізувалося біля нього. - Сідай. Розмова на нас чекає нелегка, - якось вже зовсім по-старечому видихнув Бог, дістаючи з внутрішньої кишені сюртука трубку.

Я ж скористався пропозицією Всевишнього, намагаючись не показувати своїх переживань, хоча вже здогадувався, що ж стало причиною ось такого несподіваного діалогу.

Здавалося, навіть всемогутній Крухт виглядав розгублено. Час минав, а він так і не наважувався почати розмову, хоча саме Верховний був ініціатором цієї зустрічі.

І це трохи збивало з пантелику.

- Вона моя дочка, - видихнув втомлено, і я в нерозумінні витріщився на свого співрозмовника. - Якщо бути точним, то Алісандра є втілення моєї Малії. Її переродженням. Я не одразу це зрозумів, хоча ніколи не втрачав зв'язку зі своєю маленькою, - сказати, що я був у шоці - нічого не сказати.

Алісандра не просто обрана. Вона спадкоємиця Всевишнього, який віддав найцінніше, щоб урятувати цей світ. І тепер я почав розуміти, чому Еліон покинув мене так швидко. Напівбог дізнався, що його сестра відродилася.

І тепер у мене стояло питання: а чи не зробив я гірше, розповівши Верховному про те, хто насправді пробудив Серце Світу. Що, якщо житель Пантеону зашкодить Істрійській?

Нервно підхопившись, я розгублено подивився на чоловіка навпроти, але той не виглядав переляканим. Ба більше, якесь полегшення читалося на обличчі божества.

- Не хвилюйся, мій син не зашкодить тій, кого ти кохаєш, - невже все так помітно?

- "Може, тому Крухт і обрав мене собі в помічники? Чи в нього була інша мета?" - думки вервечкою мчали в мене в голові, породжуючи все нові й нові переживання.

- А Бріан, він... зараз в цьому світі? - Та що ж я, немов хлопчисько, ревную дівчину до її істинного.

Здається, Верховний читав мене, ніби відкриту книгу. Адже на його губах з'явилася легка напівусмішка, і чоловік кивнув мені:

- Так, цей хлопчисько знову поруч із Малією, - чи відчував я розчарування? Не знаю... Адже я здогадувався, що так і буде, але тоді чому мені так боляче? - Але зараз не про це. Ти маєш допомогти Алісандрі розкрити свою силу до балу Весняного Рівнодення. Іріала вже відчула, що дар її суперниці прокинувся, але донька Сіалії шукатиме обрану серед новонароджених. Вона не знає, що Сила Життя відкривається в носія не відразу, саме так я зміг захистити свою кров від нападок ворогів. Але на цьому моє втручання має зупинитися, інакше історія повториться. Адже щойно я намагаюся захистити свою доньку, Світ вбиває її, - я здивовано підняв очі на свого співрозмовника, намагаючись осмислити почуте.

- Отже, це відбувається не вперше? - Поставив своє запитання, і отримав ствердний кивок у відповідь.
- Рівно сім разів я вже втрачав свою маленьку. І з кожним разом мені дедалі складніше утримувати рівновагу. Цього разу моїх сил може не вистачити, і світ справді зануриться у Вічну Темряву, - шокуюче зізнання вбивало.

Вона вмирала цілих сім разів...

- Але якщо ви не можете врятувати Алісандру, то як це вдасться мені? Ні, я не відмовляюся від неї, але дуже страшно не виправдати власні надії, - я не був готовий втратити ту, що стала моїм життям за такий короткий термін.

- У тебе все вийде. Просто будь весь час поруч, і відступи в той момент, коли вона впізнає свого істинного, - почувши останню настанову, я розсміявся, ховаючи всередині той біль, що заповнював усього мене.

- Я спробую, - відповів чесно, продовжуючи роздумувати над тим, що щойно дізнався.

- Чудово, на іншу відповідь я й не сподівався. І ще одне... - я уважно подивився на свого співрозмовника. - Ти маєш допомогти Анрійському, у нього буде складне перевтілення скоро, і без вас він не впорається. До речі про нього... там тебе вже шукають, - погляд Бога став якимось відсутнім, і я помітив легкий пас рукою, після чого простір навколо мене злегка посмикнувся і закрутився з новою силою.

А за кілька секунд я буквально вивалився перед порогом особняка Першого Лорда, за вхідними дверима якого було чутно якісь крики і лайку.