Читати книгу - ""Каселона". Шалений рейс, Олена Гриб"

– Розслабся. Усі так роблять. Ти ж не хочеш, щоб я був невдахою?

– Я не хочу, щоб одного разу мені принесли тебе у коробці. Матсе, це не обговорюється. Ти закінчиш курси, і тоді матимеш і ліцензію, і флаєр.

– Та пішов ти! Такий чесний, справді? Думаєш, я не знаю, на чиї гроші ти йдеш у політику? Мене постійно розпитують про тебе! Я можу одного разу не стриматись і…

– І будеш доучуватися у звичайній школі, їздити на громадському транспорті, носити одяг із ринку, обідати у їдальні, жити в однокімнатній квартирі та називати себе дурнем. Матсе, зрозумій: ти не просто не готовий керувати флаєром – ти не вмієш ним керувати!

– Сінді вміє!

– Сінді – це той дивний Сід, що минулого року змінив стать, бо програв парі аноніму з соцмережі? Ти збираєшся у всьому його копіювати?

Матіас вистрибнув із крісла як м’ячик-стрибунець:

– А на кого мені рівнятися? Може, на тебе?

– Було б непогано.

– І чим же, по-твоєму, старий розпусний козел кращий за транссексуала?!

Мені стало ніяково через те, що я мимоволі спостерігала за сімейною сценою, яка не мала жодного стосунку до злочинів та махінацій.

Антес скривився, але не втратив самовпевненості:

– Ми з твоєю матір’ю обговорили це і порозумілися.

– І тому вона зібралася на Солінду?! Тому кидає мене?

– Матсе, ми вже п’ятнадцять років розлучені. У неї своє життя, у мене – своє.

– Поки не з’явилася та хвойда, в нас усе було чудово!

Я вже покидала кабінет, коли почула знайоме ім’я.

– Ліліана мертва, – заступник директора говорив спокійно, проте я бачила: слова давалися йому важко. – Не смій ображати її пам’ять.

– А нас із мамою ображати можна? Чи твоє кохання поширюється тільки на старих повій?!

Дзвінкий ляпас посадив Матіаса в крісло.

– Настав час дорослішати, Матсе. Я не куплю тобі ліцензію, не дам флаєр без ліцензії і не відчуватиму провину за те, що твоя мати їде. Ліліана була гарною людиною. Не говори про неї погано.

Я не психологиня. Не вмію читати поміж рядків. Іноді вірю брехунам, іноді не бачу очевидного. Але тієї миті я зрозуміла: незважаючи на те, що Ліліана Евгенія готувала матеріал, який міг знищити Антеса, Хом’як не бажав їй зла.

Він любив її? Чи йшлося про дружнє ставлення?

Хай там як, а смерть Ліліани принесла Антесу тільки біль і жодної краплі полегшення.