Читати книгу - "Час смертохристів. Міражі 2077"

передмісті Афін тої ночі не було помічено підозрілих пересувань в секторі Егейського моря, за який відповідала РАС о.Крейдос. Орієнтиром для «черепах» було вогнище, на якому обвуглювалося нещасне ягня. «Черепахи» приземлилися на невеличкому піщаному пляжі. Переговоривши з Василіосом, десантники піднялися вирубленими в скелі сходами і, обминувши РАС дружньої країни, перебралися крізь дірку в залізній огорожі на сусідню скелю, де починалися володіння І.О.Крейди. Пострілами снодійних ампул була приспана охорона палацу, що нагадував полтавську хату: мармурові білі стіни прикривала стріха з натуральної соломи, біля ледве освітленої хати чорнів басейн з лебедями. В сусідньому приміщенні спецназівці підняли з ліжка «старосту», як він себе називав, Никодима, бородатого, схожого на попа кремезного чоловіка, особистого представника Крейди, який, за словами Василіоса, звіряче ставився до найманих будівельників, шмагаючи батогом за щонайменшу провину.

Розмовляли з Никодимом тільки двоє спецназівців, які досконало володіли грецькою. Вони сказали, що спецзагін по боротьбі з наркотиками отримав сигнал — на острові влаштовано перевалочний пункт для турецьких наркотиків.

Никодим спочатку робив вигляд, що не розуміє грецької («Я — Русо! Русіше!» — пояснював він), але коли ствол пістолета МР-50 був устромлений до його рота, і зуби відчули смертельний холод сталі, у Никодима почалося неконтрольоване вивергання сечі, і він згодився відкрити всі приміщення, щоб показати панам, що наркоти на острові немає. Тоді один з бійців заліз у гарячу воду басейна і, відкривши заслонки, почав її спускати. Тут з Никодимом удруге стався приступ сечовипускання. Потурбовані лебеді не злетіли, бо виявилися електронними іграшками, що збилися білим лахміттям у кутку басейна. Коли вода нарешті витекла, спецназівці знайшли у підводній частині замасковані двері й відкрили їх. Командир підрозділу, тягнучи Никодима сходами вниз, у товщу скелі, примусив старосту набрати код і відкрити товсті броньовані, як у банку, двері. Никодима витягли нагору і вштрикнули снодійне.

Тепер за діло взялися хлопці з відділу «Е». Вони перебували в надтаємному серверному приміщенні, в якому потужні комп'ютери працювали в автоматичному режимі з надійністю «п'яти дев'яток». Завдяки цій кімнаті, точніше, завдяки серверу сімейства «Impartiality», Іван Оврамович Крейда здійснював свою владу не тільки над більшістю українських олігархів та політиків, але і над впливовими державними діячами Європи: через сервер пливли потоки інформації про заплутані, незаконні фінансові махінації з відмивання кримінальних грошей через кіпрські банки. Серцевиною сервера була геніальна програма, складена на прохання Крейди напівбожевільним математиком Вассерманом, який за створення програми отримав дозвіл генерального прокурора покинути єврейський ЗЕК-72 у Меджибожі і виїхати до Ізраїлю. На жаль, літак авіалінії «Майберг і К°» рейсу Київ — Тель-Авів був збитий над Туреччиною індивідуальною самонавідною ракетою. Турки негайно звинуватили в цьому курдів.

Хакери ВІРУ швидко скачували інформацію, одночасно забираючи з квантових комп'ютерів Оріон-Х вінчестери, які ще треба було розшифрувати. О третій годині ночі грецька частина операції «Ахіллесова п'ята» була скінчена, й «черепахи» взяли курс на Салоніки. Разом зі спецназівцями з острова Крейдос відлетів і Василіос.

62.

За два дні до подій на острові Крейдос семеро турецьких молодих плейбоїв, що працювали у фірмі «Слов'янський базар», яка спеціалізувалася на постачанні дівчат-блондинок з ринків Росії, України, Білорусі та Польщі до центрального розподільника в Стамбулі, вирішили відпочити і весело відгуляти коротку відпустку на Егейському морі. Вони вилетіли зі Стамбула до Анкари, звідти до Ізміру, далі на мікроавтобусі по шосе D-300 дісталися містечка Чеше на березі Егейського моря. Зупинившись в брудному тризірковому готелі «Privato Hotel», вони пиячили всю ніч і, брудно лаючись, смакували деталі майбутніх трахань з темноволосими грецькими рабинями на острові Хіос. Блондинки їм набридли. Знали, що прикордонна жандармерія прослуховує розмови в готелях і барах, цікавлячись новоприбулими: адже Хіос, захоплений на початку року Другою турецькою армією месників імені Кемаля Ататюрка, перебуває в зоні воєнних дій, в центрі уваги розвідки ОГБ.

Наступного дня «турецька» група ВІРУ, що складалася з кримських татар під командуванням капітана Заура Хамзина, перетнула на поромі протоку завширшки вісім кілометрів, яка відділяла окупований острів від турецького берега, і висадилась в місті Хіос. Побачили напівпорожнє, зруйноване місто, згарища старого ринку, який колись кипів життям, поліцейські КПП, що поділяли Хіос на сектори. Всюди — на різнобарвних двоповерхових будиночках, на пірсах і складських приміщеннях, від яких йшов нудотний запах гнилої риби. — майоріли червоні, з білим півмісяцем, турецькі прапори й білі з чорними зірками стяги Чорної Орди. На стінах будівель, парканах і вцілілих вітринах написи графіті: «Remember 1822».

В комендатурі не працювали кондиціонери, й турецькі офіцери сиділи в армійських майках трав'янистого кольору, що потемніли від поту. Молоді люди пред'явили свої анкарські та стамбульські посвідчення і офіційний лист від фірми «Слов'янський базар» — про намір фірми відродити колишню туристичну славу Хіоса і створити на острові мережу казино та кабаре з участю слов'янських дівчат. Офіцерам ця ідея сподобалась. Вони видали Зауру Хамзину перепустку на пересування по острову та допомогли взяти на автобусній станції в оренду старий зелений автобус без вітрового скла, подірявлений кулями. Водій-грек, хоч і взяв охоче гроші — десять глобо, проте вперто не хотів З НИМИ розмовляти. Вибоїстою гірською дорогою піднялися до селища Воліссос, над яким на вершині гори домінувала старовинна генуезька фортеця, стіни й башти якої у прозорому блакитному повітрі здавалися особливо похмурими.

Зморені спекою, жахливою дорогою (сорок кілометрів вони подолали за дві години), запаморочливими пахощами жасмину, вони були пригнічені враженням, що справив на них концтабір для грецьких полонених, розташований у старовинному амфітеатрі. Грек-водій почав щось гнівно вигукувати й махати руками, але вони його не зрозуміли. Бійці лягли в затінку попід апельсиновими деревами і моментально заснули. Тільки Заур Хамзин — непримітний, сірий і прудкий, мов ящірка, — подався в село, де зустрівся з місцевою акушеркою, старенькою тітонькою Хрисанфою, і довго розмовляв про щось, звіряючи по карті маршрут.

Операція «Ахіллесова п'ята» мала бути синхронізована до хвилини для обох груп, починаючи з 1.00 AM: координував дії груп на Крейдосі та Хіосі Гайдук з резиденції на острові Евіа.

Рівно опівночі «турецька» група вирушила до генуезької фортеці. Липка спекотна ніч була сповнена стрекотіння цикад і шурхоту кущів, через які продиралися спецназівці. Ще вдень, біля того апельсинового гаю, де відпочивали, у маленькій капличці вони знайшли закладену раніше зброю, шоломи, прилади нічного бачення та електронну апаратуру, залишену для загону грецькими підпільниками, що діяли на острові.

Діставшися стін фортеці, спецназівці знайшли на західному боці велику вежу з проламаною стіною. Заур підняв руку. Була перша година ночі. В шоломі командира звучали голоси Гайдука і