Читати книгу - "1000 фактів про Україну"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
* * *
Ім’я харків’янки Людмили Гурченко і по смерті належить до числа неповторних та всенародно шанованих акторів вітчизняного кіно. Анітрохи не поступалися її кінороботам і виступи на естраді. Поява молодої актриси на кіноекрані у комедії «Карнавальна ніч» була справді тріумфальною, а «Пісенька про п’ять хвилин», яку вона заспівала, стала популярною на усі часи. Та слідом за блискучим кінодебютом почався довгий період забуття. І тільки сильний та вольовий характер допоміг акторці вистояти та довести, що її талантові до снаги не тільки комедійні, але й драматичні ролі. Зіграні нею складні «життєві» ролі в «Старих стінах», «П’яти вечорах», «Сибіріаді», «Двадцяти днях без війни», «Польотах уві сні та наяву», «Прохіндіаді» та «Вокзалі для двох» стали свідченням багатогранності її таланту. Роки начебто і не позначилися на ній – та сама «осина талія», ефектне вбрання, височезні підбори… і безперервна робота в кіно, театрі, на естраді, за яку Л. Гурченко у 2000 році була нагороджена орденом «За заслуги перед Вітчизною».
* * *
Україна дала радянському кінематографу чимало талановитих акторів. Окрім уже згадуваних Ади Роговцевої, Л. Гурченко та Б. Ступки, слід згадати М. Гринька, М. Оляліна, К. Степанкова, Р. Недашковську, В. Заклунну, Л.Удовіченко, С. Тома, О. Сумську, О. Машну, В. Конкіна, Б. Брондукова, М. Криницину, Л. Кадочникову та багатьох інших.
* * *
До золотого фонду української кінематографії, безперечно, належить комедія «За двома зайцями» (знята реж. В. М. Івановим у 1961 році). Пізніше він зняв такі популярні фільми на українську тематику, як «Шельменко-денщик», «Олекса Довбуш» та «Веселі Жабокричі».
* * *
Сьогодні в Україні працює п’ять державних кіностудій. Окрім Національної кіностудії ім. О. Довженка, Одеської кіностудії художніх фільмів, Української студії хронікально-документальних фільмів, Української кіностудії анімаційних фільмів та Національної кінотеки України існує ще понад 20 недержавних студій.
* * *
Сьогодні в Україні проводиться низка щорічних фестивалів: «Золотий Дюк», «Молодість», «Стожари», «Крок», «Харківський бузок» та багато інших.
11. Спорт
Фізична вправність здавна користувалася шанобою в українського народу. Запорожська Січ славилася спритними вершниками, борцями, фехтувальниками, лучниками. На основі прийомів козацького бою формувалася самобутня школа бойових мистецтв, так званий «бойовий гопак», який мав кілька видів. На відміну від інших шкіл бойових мистецтв, гопак базувався не на блоках, а на майстерних кроках та відходах.
* * *
Серед запорозьких козаків було чимало воїнів, які, напевне, могли б легко вистояти проти славетних ніндзя. Їх називали «характерниками». Таким воїнам не страшні були ані шабля, ані куля. Вони могли брати голими руками розпечені ядра, бачити на далекі відстані, подовгу пересуватися під водою, вибиратися з міцно зав’язаних чи навіть зашитих мішків.
* * *
Європейські види спорту отримали розповсюдження в Україні тільки з кінця ХІХ століття, коли почали створюватися спортивні гуртки та об’єднаня, культивуватися окремі види спорту, передовсім футбол.
* * *
У 1885 році в програму навчальних закладів Києва було введено заняття з гімнастики, а у 1859 році організовано фехтувально-гімнастичну школу.
* * *
Першими чемпіонами Європи та світу серед вихідців з України були П. Заковорот та І. Піддубний. Фехтувальник Заковорот завоював свою першу золоту винагороду в 1899 році на міжнародних змаганнях у Будапешті, а за рік на Всесвітній виставці в Парижі підтвердив це досягнення.
* * *
Гордістю України став борець І. Піддубний з Полтавщини. В народі його охрестили Іваном Непереможним, «людиною-горою» або «жахом чемпіонів». Протягом 40 років він виступав як атлет-гирьовик та борець (російська боротьба на поясах та французька боротьба) і не програв жодного поєдинку, отримавши, окрім численних винагород, світове визнання як «чемпіон чемпіонів».
Іван Піддубний
* * *
У 1913 році в Києві було проведено Першу всеросійську Олімпіаду, присвячену 300-річчю царювання дому Романових. Для цього в місті було споруджено перший в Російській імперії стадіон з біговими доріжками, велотреком та трибунами на п’ять тисяч місць. До програми Олімпіади входила легка атлетика, марафонський біг, футбол, боротьба, підняття гир, фехтування, плавання, гімнастика, кінні змагання, вело- та мотоперегони. На цих змаганнях киянка Н. Попова встановила світовий рекорд з бігу на 100 метрів (13,1 секунди), а також успішно виступила у фехтуванні, стрибках у довжину та висоту. В ті часи спортивні змагання серед жінок були мало розповсюджені, тому перемога Попової видалася журналістам дещо «дивною»: «Чого це жінки так розстрибалися?»
* * *
14 липня 2009 року футбол відзначив 115-ту річницю «з дня народження» в Україні. Саме цього дня у 1894 році футбольна команда «Сокіл» зі Львова, що входив тоді до складу Австро-Угорщини, одержала перемогу над збірною міста Кракова (Польща). А взагалі на українській території футбол уперше з’явився трохи раніше – у 1878 році в Одесі.
* * *
У Києві перші футбольні тренування було зафіксовано у 1900 році. А у 1912-му було утворено Всеросійську футбольну спілку, до якої увійшли футболісти Києва, Одеси, Миколаєва, Севастополя, Харкова та Юзівки (нині Донецьк).
* * *
З 1921-го по 1931 рік помітну роль у вітчизняному футболі грала збірна Харкова, яка стала у 1924 році переможцем у першому офіційному чемпіонаті СРСР.
* * *
Перша міжнародна гра збірної України на рівні національних команд відбулася в Києві, в серпні 1933 року. Це був матч зі збірною Туреччини, який українці виграли з рахунком 3:2.
* * *
У Закарпатті найбільшої популярності набула українська команда СК «Русь», яка стала у 1933-му та 1936 році абсолютним чемпіоном Словакії та брала участь у чемпіонаті вищої чехословацької ліги. Окрім того, вона стала першою командою в Європі, яка почала регулярно користуватися літаками для польотів на календарні ігри.
* * *
В історію українського спорту назавжди увійшли легендарні футбольні матчі, що відбулися у 1942 році в окупованому німцями Києві. В них команда «Старт», до якої входили колишні гравці «Динамо» та «Локомотива», грала проти команд угорських, румунських та німецьких футболістів. Вирішальним був матч з німецькою командою «Flakelf». Незважаючи на наказ програти противнику, українські футболісти одержали перемогу з рахунком
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «1000 фактів про Україну», після закриття браузера.