Читати книгу - "Том 3"

«Летіте вчвал, ви, румаки огнистіМонолог Джульєтти з трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєттаяи в перекладі Лесі Українки.

Орифлама — давній військовий прапор Франції, в середні віки його підіймали па спис тільки під час ,бою.

ПРОЩАННЯ

7 Вперше надруковапо у видаппі: Лося У к р а ї н к а. Твори. Т. XI. К., «Книгоспілка», 1929, стор. 10Я—170.

В архіві зберігається чориовий автограф (ф. 2, № 22), без дати. Датується орієнтовно 1896 роком па підставі аналізу почерку і паперу.

Подається за автографом.

ОДЕРЖИМА

Вперше надруковано у жури. «Літературно-науковий вісник», 1902, т. 17, кн. З, стор. 167—178. Того ж року «Одержима» .була передрукована в збірці Лесі Українки «Відгуки», Чернівці, стор. 69—93.

. В архіві зберігається повний чорновий автограф твору (ф. 2, № 799) із значнимй правками та дописками, без дати й без істотних відмін від тексту чистового рукопису (ф. З, № 1625). Перптй розділ чистового рукопису писаний рукою О. Кобилянської і має правки Лесі Українки, інші розділи пореписапі начисто авторкою.

' Дата в чистовому рукописі — «18.1 1901 р.». ч

Подається за збіркою «Відгуки».

Драматична поема написана в Мінську протягом однієї ночі біля ліжка смертельно хворого С. К. Мержипського. Пізніше, в листі до І. Франка від 13—14/1 1903 р. Леся Українка визнала: «...я її в таку ніч писала, після якої, певне, буду довго жй-ти, коли вже тоді жива осталась. І навіть писала, не перетравивши туги, а в самому її апогею. Якби мене хто спитав, як я з того всього жива вийшла, то я б теж могла відповісти: J’en аі fait ин drame» К

*^Я з того створила драму (фрапц.) — Рад.

Особисті переживання поєднуються в драмі з глибоким філософським змістом, що виводить її за рамки автобіографічного твору. Листи Лесі Українки відтворюють душевний стан поетеси в час написання «Одержимої», допомагають зрозуміти ідею поеми, розкрити алегорію образів. У листах висвітлено також деякі моменти процесу творення драматичної поеми, за ними можна простежити хід думки письменниці, відчути народження художніх асоціацій та образів.

Хоч «Одержима»^ була створена за одну ніч, ідею та образи твору поетеса виношувала довший час. Ще в 1900 р. Леся Українка написала поезії «Жертва», «Я бачила, як ти хиливсь додолу...», «То, може, станеться і друге диво...», в яких використаний той же біблійний сюжет і ті ж образи, що і в драматичній поемі «Одержима»; Образ Месії-Христа, до якого звертається поетеса і в поезіях, і в драматичній поемі, виник у неї внаслідок переосмислення асоціацій, пов’язаних із стражданнями смертельно хворого Мержинського. Відчуття безсилля перед приреченістю друга, необхідність скоритись долі викликають у Лесі Українки почуття протесту і ненависть до християнської моралі, що проповідує покору та всепрощення. Носієм цієї моралі виступає в поемі Месія, Міріам же — носій політичних переконань автора. В першій редакції драми Леся Українка мала намір надати цим образам однакового ідейного навантаження, зробити їх обох головними героями (про це свідчить і початкова назва твору — «Месія і одержима»). Але далі, в процесі роботи над поемою, поетеса перерозподілила ідейну навантаженість і надала переваги образу Міріам, яка стає головною героїнею твору, виразницею переконань та ідеалів автора. У

«Літературно-науковий вісник» — художній, науковий і публіцистичний журнал. За ідейним спрямуванням історія журналу поділяється на три періоди: 1) демократичний

(1893—1906, Львів); 2) ліберально-буржуазний (1907—1914) і буржуазно-націоналістичний (1917—1919, Київ — Львів); 3) буржуазно-націоналістичний, профашистський (1922—1939, Львів), з 1933 р. виходив під назвою «Вісник».

Мержинський Сергій Костянтинович (1870—1901)—близький друг Лесі Українки, активний член соціал-демократичних гуртків Києва та Мінська.

Га даринське озеро — біля міста Гадари (сучасна назва — Мукса() в Палестині.

Г а л і л е я — північна частина Палестини.

Назарет — невелике місто в Галілеї, в якому, за євангельською легендою, провів дитинство Христос.

В а а л — в релігії стародавньої Фінікії, Сірії та Палестини бог сонця, землеробства, родючості. Культ Ваала був пов’язаний ,з людськими жертвоприношеннями. В переносному значенні служіння Ваалу — гонитва за матеріальними благами.

1 Гефсімапський сад — місцевість біля Єрусалима в Палестині.

Синедріон — найвища рада в стародавньому Єрусалимі, яка складалася з єврейської аристократії та духовенства. Виконувала релігійні, урядові та судові функції.

Астарот (А старт а)—в сірійській та фінікійській міфології богиня родючості, материнства і любові.

П реторіанці — в стародавньому Римі воїни привілейованої імператорської гвардії.

Саддукеї— представники релігійно-політичної течії в Іудеї в II ст. до н. е.— І ст. н. е., які представляли інтереси рабовласницької знаті вищих єрусалимських жрёців та чиновників.

ВАШЛОИСЬКИЙ полон

Вперше надруковано в альманасі «Нова рада», К., 1908, стор. 227—240.

В архіві зберігаються чорнова та чистова редакції драматичної роеми (ф. 2, № 777, 779), які не мають значних відмін від надрукованого тексту. Крім того, б початок твору, переписаний авторкою начисто (ф. 2, № 778), і варіант закінчення, писаний іншою рукою з рясними правками Лесі Українки (ф. 2, № 817).

Дата в чорновому автографі — «San Remo, 9.1 1903».

Дат& в чистовому автографі— «15.11 1903, San Remo».

Подається за першодруком.

Задум драматичної поеми «Вавілонський полон» виник у Лесі Українки ще взимку 1901—1902 pp. В листі до О. Кобилян-ської від 1.1 1902 р. вопа повідомляла, що saдумала «ще* один маленький драматичний етюд, до пари «Міріам», але не зпає, коли напише, тепер ще не має сили. Колись напише». В листі до І. Франка від 1.1 1903 р. вона повідомляє: «Свою «поему» я вже скінчила, вийшла то, властиве, не поема, а лірико-драматична сцена а 1а «Одержима», навіть в них обох є дещо спільне».

Звернення до біблійних тем зумовлене бажанням Лесі Українки висловити думки про сучасний стан свого народу, підпести голос за пробудження в широких масах людської гідності. Особливого місця в боротьбі за соціальне і національне визволення народу поетеса надає поету-співцю. У творі таким співцем виступає Елеазар, в образі якого втілено любов народу до вітчизни, яка тісно переплітається з його прагненням до визволення. Поет по-/винен бути з народом, стати його ідейиим натхненником, проводирем.

Л е в і т и — в давньоєврейських легендах — одно з племен єврейського народу, яке походило від «коліна» Леві (одного з синів Іакова). Левіти ніби були ириречепі з божої волі блукати по Ізраїлю і бути духовними наставниками та вчителями свого народу. Очевидно, що Леся Українка вживає назву «левіт» саме в цьому розумінні.

А д о н а