Читати книгу - "Беру свої слова назад"

Центром стратегічної побудови був Західний фронт. Після поділу Польщі восени 1939 року кордон між Німеччиною і Радянським Союзом став хвилястим. «Хвилі» вийшли досить крутими. У Західній Білорусії в районі Білостока кордон вигинався крутою дугою в бік Німеччини. Білостоцький виступ глибоко врізався в окуповану Німеччиною територію. Ось саме в цьому виступі й були зосереджені головні сили Західного фронту.

Білостоцький виступ - це радянський клин, глибоко вбитий в тіло підкореної Гітлером Польщі. На вістрі клина перебувала надпотужна 10-а армія Західного фронту. Армією командував генерал-майор К.Д. Голубєв. Нічого рівного цій армії в той час не було ні в Гітлера, ні в Рузвельта, ні в Черчіля, ні в японського імператора.

У складі 10-ї армії було п'ять корпусів: два механізованих (6-й і 13-й), один кавалерійський (6-й) і два стрілецьких (1-й і 5-й). Крім того, у складі 10-ї армії - 66-й укріплений район, 155-а стрілецька і 9-а змішана авіаційна дивізії. Загальна кількість дивізій у 10-й армії: танкових - 4, моторизованих - 2, стрілецьких - 6, кавалерійських - 2, авіаційних - 1, укріплений район - 1.

Про міць 10-ї армії можна судити за такими деталями. У 9-ї авіаційної дивізії було 435 одних тільки винищувачів. Застарілих, кажуть комуністи. Зовсім ні.

41-й винищувально-авіаційний полк (вап) цієї дивізії мав 100 МіГ-3 і 19 І-15біс.

124-й вап - 78 МіГ-3 і 29 І-16.

126-й вап - 68 МіГ-3 і 23 І-16.

129-й вап - 57 МіГ-3 і 61 І-16.

Командував 9-ю авіаційною дивізією досвідчений ас, Герой Радянського Союзу генерал-майор авіації А.С. Черних. Геройське звання отримав в Іспанії.

Після розгрому 22 червня в ході всієї війни жодна авіаційна дивізія не мала такої кількості літаків. Рідко який авіаційний корпус такою кількістю міг похвалитися. Бувало, що й повітряна армія стільки не мала.

Не слід скидати з рахунку 6-й кавалерійський корпус 10-ї армії. У його складі, крім усього іншого, було 112 танків. Радянська кавалерія 1941 року була не гусарського типу, а драгунського. Це не рубаки з шаблями, а посаджена на коней піхота: рухатися - на конях, бій вести - в піших бойових порядках. На відміну від піхоти кавалерія такого типу володіла величезною вогневою міццю, бо була насичена й навіть перенасичена кулеметами і могла мати з собою набагато більший запас боєприпасів. За швидкістю пересування в маневровій війні кавалерія різко перевершувала піхоту, а за прохідністю - танкові війська. У разі раптового радянського нападу кавалерія становила собою грізну силу. Діючи слідом за масами танків, завдаючи удари на відкритих незахищених флангах, рухаючись по важкопрохідній місцевості поза дорогами, в лісах, на болотистій місцевості, кавалерія могла пройти там, де не могли пройти танки. І зробити це вона могла набагато швидше за піхоту.

До речі, на тому боці, в танковій групі Ґудеріана, була одна кавалерійська дивізія. Танків у її складі, правда, не було, однак, діючи навіть без танків, на тій же місцевості вона показала себе найкращим чином. Німецьке командування, вивчаючи досвід дій своєї єдиної кавалерійської дивізії, дійшло до висновку про недооцінку ролі кавалерії в сучасній війні та прийняло рішення про термінове формування кавалерійських дивізій у Вермахті та військах СС.

На радянському боці у складі 10-ї армії перебувала не дивізія, а кавалерійський корпус з танками.

Величезну силу становили обидва повністю вкомплектовані стрілецькі корпуси 10-ї армії. Загальна кількість полків у 1-му стрілецькому корпусі - 6 стрілецьких і 6 артилерійських. У 5-му стрілецькому корпусі - 9 стрілецьких і 8 артилерійських. По суті, ці корпуси були не стрілецькими, а стрілецько-артилерійськими.

Краса і гордість 10-ї армії - 6-й механізований корпус. У його складі - 1021 танк, 229 бронеавтомобілів, у тому числі 127 тяжких гарматних БА-10, 163 міномети, 76 гаубиць калібром 122-152-мм, 24 польові, 36 протитанкових і 36 зенітних гармат (ВІЖ. 1989. No 4 С. 25). Загалом танків - 114 КВ і 238 Т-34. Важкі гарматні бронеавтомобілі БА-10 могли успішно боротися з будь-якими німецькими танками того часу. Їх гармати пробивали в лоб будь-який ворожий танк. Жодного механізованого корпусу такої потуги не мав ніхто в світі ні на початку, ні в ході, ні в кінці Другої світової війни.

В Гітлера для нападу на Радянський Союз усі бронетанкові війська були зведені в чотири танкові групи, по кілька корпусів у кожній групі. Але жодна з німецьких танкових груп не могла зрівнятися з 6-м механізованим корпусом 10-ї армії. 352 новітні танки КВ та Т-34 у складі 6-го мехкорпусу робили його не тільки сильнішим за будь-яку з чотирьох німецьких танкових груп, але й сильнішим за всі німецькі бронетанкові війська, разом узяті. І навіть не так: 6-й мехкорпус 10-ї армії за своєю потужністю перевершував усі танкові війська всіх країн світу, разом узяті.

До речі сказати, в 1945 році основною ударною силою Червоної Армії на Далекому Сході була 6-а гвардійська танкова армія. Танків в ній було менше, ніж у 6-му мехкорпусі в 1941 році, - 1019. Цієї кількості вистачило для нанесення нищівного удару по японських військах у Маньчжурії. Розгром японських військ в 1945 році - найблискучіша, найстрімкіша, найризикованіша і найкрасивіша операція в історії військового мистецтва, - ривок від радянського кордону до океану на 1100 км за 11 днів через безводну пустелю, непрохідний (теоретично) гірський хребет Великий Хінган і рисові поля. Так от, у 6-ї гвардійської танкової армії в серпні 1945 року аж ніяк не всі танки були новітніми. У складі цієї армії було 110 «застарілих» Т-26 і 31 БТ-7.

У 1941 році 6-й мехкорпус 10-ї армії міг цілком зробити щось подібне проти Німеччини, адже ні пустель, ні гірських хребтів, ні рисових полів перед ним на шляху до океану не було.

Заперечують, що все це так, але ось 13-й механізований корпус 10-ї армії був не до кінця вкомплектований: у ньому було «всього лише» 294 танки, 34 бронеавтомобілі, 144 гармати