Читати книгу - "Precedent UA — 2015"

Осаковський проти України, № 13406/06, 17 липня 2014 року (див. Погане поводження та його розслідування)

Дубовик проти України, № 33210/07; 41866/08, 15 жовтня 2009 року (див. Тримання під вартою з метою екстрадиції)

Петухов проти України, № 43374/02, 21 жовтня 2010 року (див. Право на належну медичну допомогу)

Боротюк проти України, № 33579/04, 16 грудня 2010 року (див. Право на захист)

Нечипорук і Йонкало проти України, № 42310/04, 21 квітня 2011 року (див. Заборона катувань)

Сергій Волосюк проти України, № 1291/03, 12 березня 2009 року (див. Право на листування в місцях позбавлення волі)

Доронін проти України, № 16505/02, 19 лютого 2009 року (див. Використання адміністративного арешту в кримінальному провадженні)

Дубовик проти України, № 33210/07; 41866/08, 15 жовтня 2009 року (див. Тримання під вартою з метою екстрадиції)

Нечипорук і Йонкало проти України, № 42310/04, 21 квітня 2011 року (див. Заборона катувань)

Корнейкова проти України, № 39884/05, 19 січня 2012 року (див. Незаконне тримання під вартою)

Квашко проти України, № 40939/05, 26 вересня 2013 року (див. Використання адміністративного арешту в кримінальному провадженні)

Кабулов проти України, № 41015/04, 19 листопада 2009 року (див. Загроза поганого поводження у разі видачі (екстрадиція)

Світлорусов проти України, № 2929/05, 12 березня 2009 року (див. Тримання під вартою з метою екстрадиції)

Фактичні обставини справи: в середині 2006 року заявник поїхав з Білорусі до України на запрошення стати тренером національної збірної команди України з вільної боротьби. 15 червня 2007 року Генеральна прокуратура Білорусі порушила кримінальну справу щодо заявника за пособництво та підбурювання у даванні хабара (максимальне покарання — 6 років позбавлення волі), був виданий ордер на його арешт. 18 липня щодо заявника були висунуті також інші обвинувачення. Того ж дня заявника затримали в місті Києві. Печерський районний суд міста Києва 20 липня постановив утримувати заявника під вартою до його екстрадиції. 25 липня Білорусь звернулася із запитом на екстрадицію заявника, вказавши, що до нього не буде застосована смертна кара та інше поводження в порушення Конвенції. 5 листопада Генеральна прокуратура України прийняла рішення про екстрадицію заявника. Однак 13 листопада 2007 року Європейський Суд надав Уряду України рекомендацію не видавати заявника до розгляду його справи по суті. 7 квітня 2008 року заявник отримав статус біженця в Україні. Генеральна прокуратура оскаржила дане рішення, однак воно було залишено усіма судовими інстанціями без змін. 28 листопада Україна відмовила Білорусі у видачі заявника, та його звільнили з-під варти.

Суд встановив, що були відсутні юридичні підстави для тримання заявника під вартою з метою екстрадиції та систематичного перегляду законності його утримування під вартою, а також було відсутня процедура отримання компенсації.

Представник заявника в Суді: адвокат Аркадій Бущенко.

Суд визнав порушення статті 5 §§ 1,4 та 5 Конвенції, відкликавши перед тим тимчасові заходи за Правилом 39 Регламенту Суду.

Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: статті 9, 29, 55, 92, Конституції України, статті 61, 62 Конвенції країн СНД 1993 року про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (далі — Мінська конвенція), стаття 248–1 Цивільного процесуального кодексу України від 1963 року, стаття 2, п. 7 Розділу VII прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року, статті 106, 148, 165–2 Кримінально-процесуального кодексу України від 1960 року, стаття 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення» 1993 року, Постанова № 4 Пленуму Верховного Суду від 25 квітня 2003 року «Про судову практику по застосуванню запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою і продовження терміну утримання під вартою під час дізнання та досудового слідства».

Основні тези:

«…раніше Суд встановлював порушення статті 5 §§ 1,4 та 5 Конвенції у випадках, коли виникали проблеми, аналогічні тим, що виникли в цій справі… Ці висновки ґрунтувалися в основному на відсутності достатніх юридичних підстав для утримування заявників під вартою в очікуванні екстрадиції та процедури, завдяки якій питання законності тримання під вартою може бути розглянуте судом. Суд також постановив, що українське законодавство не дає заявникові права на компенсацію, як того вимагає стаття 5 § 5 Конвенції… (§ 39)

Посилання:

Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–96116

Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1263293846

Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:

1) рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року, справа №-22-а-31400/08, судді: Ситников О. Ф., Бистрик Г. М. та Василенко Я. М

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3252774

Теза із рішення: «…Крім того, суд звернув увагу на ту обставину, що рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до правила 39 Регламенту Європейського суду вжито тимчасовий захід в інтересах заявника у справі № 48495/07 «Крейдич проти України» шляхом зупинення екстрадиції заявника до Республіки Білорусь…»

Фактичні обставини