Читати книгу - "Поліція"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Погляд її ковзав по тротуару, каблуки відбивали алгоритм заклинання: "Ще один раз, гад! Завдай ще одного удару".
Харрі схопив її за довге волосся. Воно було таким блискучим, густим, чорним ім’яким, здавалося, ніби він тримає в руці трос. Він потягнув руку на себе, її голова піднялася, він побачив вузький увігнутий у попереку хребет, що згорнувся змією під блискучою пітною шкірою. Ще один поштовх. Її стогін був схожий на глибокий і низький рик, що піднявся з глибини грудей: лютий тривожний звук. Іноді вони любилися спокійно, тихо, ліниво, як у повільному танці. А іноді — немов билися. Як сьогодні. Йому здавалося, що її збудження породжує нове збудження, і коли вона бувала такою, як сьогодні, пестити її було все’дно, що намагатися загасити пожежу бензином, збудження наростало, виходило з-під контролю, й іноді йому в голову закрадалася думка, що нічим хорошим це, чорт забирай, не закінчиться.
Її сукня валялася на підлозі біля ліжка. Червона. Вона була така прекрасна у червоному, що він майже божеволів. Босонога. Ні, вона не була босоногою. Харрі нахилився і вдихнув її запах.
Не зупиняйся, — простогнала вона.
"Опіум". Ракель розповідала, що гіркого запаху надають парфумам краплі смоли, що виділяється з кори одного арабського дерева. Ні, не смоли, а сліз. Сліз принцеси, що втекла на арабський схід через заборонене кохання. Принцеса Міррха.
Мірра. Її життя, звичайно, закінчилося сумно, але Ів Сен-Лоран за літр її сліз платив величезні гроші.
— Не зупиняйся…
Вона схопила його долоню і притиснула до свого горла. Він тихенько стиснув руку і відчув пульсацію вен і напруженість її тонкої шиї.
— Міцніше…
У неї перехопило подих, коли він зробив те, про що вона просила. Він знав, що перекрив кисень до її мозку. Це була її ідея, він чинив так і отримував від цього задоволення, бо знав, що вона отримує від цього задоволення. Але зараз було трохи інакше. У нього з’явилася думка, що вона повністю знаходиться в його владі. Що він може зробити з нею усе, що завгодно. Він подивився на її сукню, що валялася на підлозі. Червона сукня. Харрі відчув зрослу напругу і зрозумів, що не зможе довго стримуватися. Він заплющив очі й уявив собі її, що стоїть рачки і повільно обертається. Уявив, як вона повертається до нього обличчям, а її волосся міняє колір, і він розуміє, хто перед ним. Очі закотилися, на шиї — сині сліди, які стало видно в спалахові фотокамери поліцейського криміналіста.
Харрі прибрав руку з її горла. Але Ракель залишалася на місці. Вона завмерла і затремтіла, як хижак за секунду до того, як впасти на землю. А потім вона наче сконала. Повалилася лобом на ліжко, гірко схлипнувши, і залишилася в такій позі, немов схилилася у молитві.
Він вийшов з неї. Ракель застогнала, перекинулася і з докором подивилася на нього. Зазвичай він не виходив з неї до тих пір, поки вона не була готова до роз’єднання.
Харрі швидко поцілував її в шию, вислизнув з ліжка, вдягнув труси фірми "Пол Сміт", які вона купила йому в аеропорту по дорозі з Женеви в Осло, знайшов пачку "Кемела" в джинсах "Ренглер", що висіли на стільці. Потім він вийшов із спальні й спустився у вітальню, всівся в крісло і виглянув у вікно. Надворі був найтемніший час ночі, але все-таки не настільки темно, щоб не розгледіти контури пагорбів на тлі неба. Харрі прикурив. Майже відразу ж почув за спиною її кроки.
— Щось сталося?
— Ні.
Вона всілася на ручку крісла і притулилася носом до ямки у нього на шиї. Шкіра її все ще була гаряча і пахла сексом. І сльозами принцеси Міррхи.
— "Опіум", — мовив він. — Нічого собі назва для парфумів…
— Вони тобі не подобаються?
— Та ні, — Харрі випустив дим догори. — Але вони трохи… специфічні.
Вона підвела голову і подивилася на нього:
— Іти тільки зараз це говориш?
— Я раніше над цим не думав. Та загалом і зараз не думав. Поки ти не запитала.
— Справа у спирті?
— Про що ти?
— Алкоголь у парфумах, так?
Харрі заперечно похитав головою.
— Але за цим щось криється, — сказала Ракель. — Я знаю тебе, Харрі. Тебе щось турбує. Тільки подивися, як ти палиш, любий, всмоктуєш у себе дим сигарети так, наче це остання крапля води на землі.
Харрі усміхнувся і погладив її по покритій мурашками спині. Вона легко торкнулася губами його щоки.
— Ну, раз це не алкогольна абстиненція, то це означає інше.
— Себто?
— Поліцейська абстиненція.
— А, це, — протягнув він.
— Справа у вбивствах поліцейських, так?
— Приходила Беата, умовляла мене попрацювати. Вона сказала, що говорила з тобою по телефону до того, як прийти сюди.
Ракель кивнула.
— І ти дала їй зрозуміти, що для тебе це не проблема, — договорив Харрі.
— Я сказала, що рішення за тобою.
— Ти забула про нашу клятву?
— Ні, але я не можу силувати тебе дотримуватися клятви, Харрі.
— Отже, якби я відповів згодою і став займатися розслідуванням…
— Ти б порушив клятву.
— Наслідки?
— Для тебе, для мене і Олега? Найбільша ймовірність, що все полетить до дідька. Для розслідування вбивств трьох поліцейських? Більша ймовірність розкриття.
— М-м… Перше — це точно, Ракель. А ось друге — зовсім ні.
— Можливо. Але ти знаєш, що наше спільне життя може скрахувати, незалежно від того, повернешся ти в поліцію чи ні. У морі багато підводних каменів. Наприклад, ти на стіну лізеш через те, що не робиш того, заради чого ти, за твоїми відчуттями, створений. Я чула, що чоловіки часто розлучаються напередодні осіннього мисливського сезону.
— Полювання на лосів. Не на куріпок же?
— Ні, звичайно.
Харрі затягнувся. Вони розмовляли приглушеними спокійними голосами, неначе обговорювали похід до супермаркету. Саме так вони зазвичай розмовляють, подумав він. Така вона і є. Він притягнув її до себе і прошепотів їй на вухо:
— Я хотів зберегти тебе, Ракель. Заразом усе це.
— Справді?
— Так. Бо це — добре. Це найкраще з усього, що у мене було в житті. А ти знаєш, як я влаштований, ти ж пам’ятаєш діагноз Столе. Залежний тип особистості, стан, що межує з обсесивно-компульсивним розладом. Алкоголь чи полювання — це одне й те саме, думки крутяться і крутяться по колу. Я хочу бути тут.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поліція», після закриття браузера.