Читати книгу - "З різних світів, Вероніка Суховська (Shannon)"

 Й це було ще смішніше, адже Ерік взагалі не думав про це. Вчора, коли Кора прийшла до нього, й вперше була дійсно вимушена залишитись у нього з ночівлею, чоловік кудись пішов. Й повернувся лиш на ранок, повідомивши, що пошуки підпалювачки не дали жодного результату. Та Кора не хотіла говорити Грегові про те, що його ревнощі безпідставні. Можливо, хлопець тоді б нарешті відчепився від неї й Еріка, та… Насправді їй не хотілося промовляти цього в голос. Потайки Кора сподівалась на те, що її почуття до чоловіка взаємні, хоч факти говорили про інше — він обіймав її, перебуваючи у полоні, бо хотів обіймів. Хотів відчувати когось поряд. А вона, дурненька, закохалась у ці відчуття. 

Й можливо, навіть якби дівчина сказала б Грегові, він би все одно не переставав ревнувати, бо сліпим не був. Й навіть якщо Ерік не проявляв до дівчини жодної уваги, хлопець бачив, як його подруга ставиться до чоловіка.

Механікос, кордон

— Думаєш, ми правильно вчинили? — спитав Джост. Дівчина посміхнулась, дивлячись на нього. Разом вони вже кілька разів проходили кордони й кожного разу чоловік реагував однаково. Він сутулився, немов бажаючи сховатись від очей, починав зариватись рукою у волосся. Будь Мірта прикордонницею, вона б його обшукувала кожного разу на предмет заборонених речей. 

— Хіба останні кілька місяців не були найпрекраснішими у твоєму житті? — спитала у відповідь дівчина, спеціально не даючи однозначної відповіді на це питання. Варто відвернути його увагу, якщо вони хочуть пройти кордон без перешкод. Якщо Джост почне думати про інше, існує ймовірність, що його око перестане сіпатись, а рука нарешті відчепиться від волосся. Чоловік кинув на неї погляд, й Мірта помітила, як він замислився. Око трошки заспокоїлось. Все ще сіпалось, але тепер дещо повільніше, й пригортало менше уваги.

— Так. Я ще ніколи не мешкав у таких розкішних апартаментах. А ванна — це окремий витвір мистецтва. Та все ж… Тобі не здається, що ми продались? 

Дівчина штовхнула Джоста ближче до віконця — їхня черга наближалась. 

— Продались? Не думаю, — тихіше відповіла вона. — Скоріше, наші цілі зійшлись, і завдяки цьому ми можемо нарешті користуватись благами цивілізації.

— Ти віриш Освілю? — щойно слова зірвались з його губ, як Джост отримав поштовх ліктем у ребра — ну так, говорити про президента Механікоса на його кордоні було не наймудрішим рішенням. 

— Я вважаю, що ми нічого не втрачаємо.

— Якщо він тільки не хоче зібрати нас усіх, аби потім разом зі своїм помічником відправити нас на експерименти, — він відчув, як шкіра вкрилась сиротами. Мірта може того й не боїться, вона народилась ясновидицею. Але чоловік прекрасно знав, що таке експерименти, й памʼятав, що робили з ним і другими дітьми у Центрі. Його права лопатка, де і була зосереджена сила, періодично свербіла, нагадуючи про себе.

Іноді його параноя і справді не знала меж. Вихопивши паспорт з тремтячих блідих рук чоловіка, дівчина простягнула документи чоловікові за вікном. Працівник окинув їх похмурим поглядом, й Мірта усміхнулась, намагаючись виглядати привітнішою. Однак йому, здається, було начхати. Швидко поставивши штампи в їхніх документах, він повернув їх власникам.

— Вони взагалі не дуже паряться над тим, хто їхню країну покидає, — помітив Джост, варто їм було тільки відійти від віконця. 

До кордону вони дістались на розкішному потязі, але країна, куди вони направлялись, такими чудесами не славилась. Далі їхня подорож не буде такою комфортною.

— І нам це на руку, хіба ні? 

Джост знизав плечима. Він все ще не був у захваті від ідеї, що вони оговорювали кілька місяців. Не вірив у те, що існує людина, яка просто хоче дати притулок всім зміненим і магічним істотам просто тому, що вірить — магія повернеться лише за поважного до неї ставлення. 

— Думаю, це пастка, і ми приведемо туди й дівчинку, — сказав він вже вдруге за вечір.

— Тоді добре, що ми не сказали пану Фредеріку про дві фігури за її плечима. І самі достеменно не знаємо її здібностей. Тоді, перед тим як висуватись назад, ми зможемо скласти план, як бути готовими до можливої пастки. 

Наступний кордон також не зайняв багато часу. Їхні документи перевірили і повернули зі словами:

— Вітаємо в Істраделі! Гарної подорожі!

Навіть Джост зміг видавити із себе посмішку.

— Ну, став питання, — прошепотіла Мірта, щойно вони відійшли.