Читати книгу - "Три місяці для себе, Юджин Перо"

– Я бачу другу смужку! – Голосно промовив Сашко, беручи один із тестів у руки. – У нас буде дитина?

– Не знаю, – побачивши його трохи пришиблений стан, я похитала головою, широко посміхнувшись.

На очі з невідомої мені причини сльози навернулися, стало так радісно і сумно одночасно, що хоч вий. Я не могла розібратися у власних почуттях, немов на американських гірках. Але, я вагітна! У нас буде маленька дитина, хлопчик чи дівчинка, неважливо. Ми станемо батьками, і наше життя повністю зміниться. Тепер ми будемо не вдвох весь час.

– У нас буде дитина! Я люблю тебе, Поліно! – Радісно вигукнув Сашко, а потім обійняв мене, починаючи кружляти. Утім, не минуло й кількох секунд, як чоловік відпустив мене, стурбовано дивлячись мені в очі. – Голова паморочиться? Нудить? Як ти почуваєшся?

– Усе нормально, – похитавши головою, відповіла приглушено. – А що на інших тестах?

– На всіх, крім одного, дві смужки. Той один, напевно, прострочений, – трохи подумавши, припустив чоловік. – Гаразд, збирайся, ми їдемо в клініку.

– Добре, – зітхнувши, погодилася слухняно, розуміючи, що мого чоловіка точно не переконати.

Утім, опинившись на прийомі в лікаря, вислухавши всі рекомендації для вагітних і вперше побачивши нашу дитину, маленьку горошинку, я була дуже щаслива. Безумовно, ця поїздка не була марною, адже ми змогли підтвердити вагітність, щоб спокійно готуватися до народження малюка. Ще й на курси для молодих батьків потрібно буде записатися.

– Пологи будуть партнерськими, я дізнавався про це, – відчинивши мені двері машини, серйозно проговорив Саша.

– Хіба це... добре? – Запитала невпевнено. – Раптом ти після пологів отримаєш якусь психологічну травму, побачивши те, що не повинен бачити?

– Не я ж пологи прийматиму, – спокійно заперечив він, анітрохи не зніяковівши. – До того ж, так буде спокійніше нам обом. Ти зможеш спокійно зосередитися на пологах, не турбуючись ні про що, а я не рватимуся до тебе весь цей час.

– Логічно, – погодилася я, нервово розсміявшись, уявивши цю картину. – Батькам нашим, коли розповімо радісну новину?

– Пропоную зібратися на вихідних усім разом за сімейною вечерею і тоді розповісти, – трохи подумавши, запропонував Сашко. – Думаю, їм навіть дзвонити не потрібно буде, можна їхати без попередження.

Посміхнувшись, я тихо хмикнула. Ще перед весіллям мама продала квартиру в нашому рідному місті і, додавши майже всі свої заощадження, купила невеличкий будиночок недалеко від будинку батьків Сашка. Звичайно, від допомоги вона відмовилася, адже ще сама все може. Ну а після весілля наші батьки так здружилися, що майже весь час мами були разом, щось обговорюючи, займаючись городом чи вигадуючи собі купу цікавих хобі. Без перебільшення можна сказати, що Сашині батьки дуже сильно допомогли мамі з облагороджуванням території навколо будинку. Загалом, онуків вони чекають разом, тому, безумовно, будуть безмірно щасливі.

Опинившись удома, Саша одразу ж пішов готувати для мене корисну їжу, тільки помивши мені для перекусу фрукти. Поза всякими сумнівами, він готовий був зробити все можливе, щоб моя вагітність пройшла якомога краще. Не здивуюся, якщо завтра виявиться, що мені начальник декретну відпустку дав, хоч це досить рано й узагалі не передбачено на такому терміні вагітності. Але, як би там не було, я почувалася дуже щасливою. Мої емоції прийшли в норму, і мені просто хотілося насолоджуватися кожною миттю нашого життя.

Погладжуючи ще плоский живіт, спостерігаючи за метушливим на кухні чоловіком, який зрідка посміхався мені, я відчувала безмірне тепло всередині. Життя, безумовно, непередбачувана штука, але воно того варте. Скільки б я не думала, відповідь одна й та сама – я б повторила все знову, тільки б опинитися на своєму місці тут і зараз.

«Будь щасливий у цю мить. Ця мить і є твоє життя». Омар Хайям

_

Вітаю!

Щиро дякую всім, що так довго чекали, підтримували, коментували і ставили зірочки. Мені було дуже приємно писати цю книжку і, сподіваюся, вам вона теж сподобалася. З радістю прочитаю вашу думку про книгу в коментарях.

Підписуйтесь на автора, щоб не пропустити нові історії. Я трохи розберуся у своїх особистих справах і почну публікацію нової книги. Поки що киваю обкладинку.

Юджин Перо.

Кінець