BooksUkraine.com » Жіночий роман » Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова 📚 - Українською

Читати книгу - "Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова"

101
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Лялька, або Бухгалтер на вимогу" автора Анна Пахомова. Жанр книги: Жіночий роман. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 66 67 68 ... 71
Перейти на сторінку:
Бонус 1. Віолетта

Повертатися в квартиру де минуло все моє життя мені було неприємно. Як так могло статися? Стіни знайомі кожним візерунком на старих шпалерах, килимки і стільці. Ніяк не можу змусити себе повірити, що все це тепер чуже. Це як вирвати з серця шматок.

Відчуття, що я прийшла сюди дарма тільки підсилювалось. Квартира нагадувала моє старе життя, змушувала почуватися так, ніби того минулого у мене не було. Або воно мені наснилося.

Артур був поруч. В руках великий букет троянд. Сподіваюсь моя мама його оцінить.

Але сподівання не виправдались. Квіти вона взяла автоматично. Не посміхнулась і не схилила голову понюхати. Спробувала поставити букет у вазу, але та була надто мала, і варто було випустити букет з рук, як ваза перевернулась, розливши воду на стіл.

Стало ніяково. Це я не подумала, про те, що у мами не буде куди поставити такий великий подарунок.

- Може їх у ванну поставити? – я кинулась допомогти матері. Вона кивнула.

Мама теж була якась затиснута. Швидко сходила до ванної кімнати, і повернулась. Дістала з серванта старі чашки з синім перламутром. Цей сервіз виймався лише на велике свято.

Увесь цей час окрім привітання мама не сказала ні слова. Від того напруга зростала.

Я перерізала стрічки на тортику, який ми з Артуром купили по дорозі на гостини. Здається, якщо так триватиме і далі, то ми просто мовчки з’їмо торт з чаєм, і підемо.

- Ми дуже раді, що ви нас запросили, - заговорив Артур. Мама сіпнулась як від удару.

- Хтось мав з вами поговорити, - нарешті заговорила жінка.

- Про що?

- Про те, що ви робите. Я не можу спокійно дивитись, як моя дитина живе в гріху.

З моїх грудей вирвався важке зітхання:

- То ти нас запросила для проповіді?

- Ми подали з Віолеттою заяву в РАГС, якщо вас це хвилює, - Артур м’яко усміхнувся і узяв мене за руку, та продемонстрував моїй матері обручку. Він умисно втрутився, гасячи конфлікт.

- Слава Богу, що почув мої молитви, - мама сіла, і ухопилась за чашку з чаєм.

- Ти ще ходиш в ту церкву? – запитала я у неї. Офіційно ватагу збоченців ніби розігнали. Але хто зна, як воно насправді.

- Я познайомилась з мормонами, - мама коротко усміхнулась. – Дуже приємні жінки тут на місії, самі вони із сполучених штатів. Тож тепер відвідую їх богослужіння. Там звісно немає такого єднання з богом, але я думаю, що звикну.

- Я рада, що ти знайшла нове місце, - я кивнула.

-  А ти прийдеш?

- Ні, - я хитнула головою. Ніяких сект. Ніяких радикальних і ортодоксальних вірувань. – Після того, що хотіли зі мною зробити, мені важко повірити комусь.

Ми допили чай обговорюючи погоду, але відчувала я себе після цих гостин виснаженою. Хотілось втекти від гнітючого несхвалення, що я відчувала від своєї мами. Все вона вважала неправильним.  І те, що я поселилась у Артура, і те що пішла свідчити проти Миколая в суді.

Але мама пообіцяла прийти до нас на весілля. І я думаю, що до того часу вона трішки ще обдумає ситуацію, та буде привітнішою.

Ми з Артуром сіли в автомобіль. Почав накрапити дрібний дощик, Артур підняв скло на вікнах, увімкнув клімат-контроль.

- Додому? – запитав у мене.

- Не знаю, - я знизала плечима. В душі було млосно  і порожнє.

- Тоді поїдемо в кіно?

У мене округлились очі. Серед біло дня я в кіно не ходила. Та і взагалі не часто туди ходила.

Ми з нареченим заїхали на парковку ТРЦ. Вийшли під дрібний дощик, що осідав теплими краплями на плечах. В приміщенні кінотеатру пахло попкорном, було порожньо і тихо.

Ми придбали квитки на якусь комедію. Колу, попкорн, і зайшли в залу. Там було теж майже порожньо, якщо не рахувати кількох відвідувачів. На екрані ввімкнулась заставка з рекламою. Ми сіли з Артуром на найвищі місця. І я серйозно налаштувалась дивитись фільм.

Але не тут то було. Гарячі пальці лягли на моє стегно, і почали мандрувати під сукню вище.

Всі мої погані і тривожні думки магічним чином випарувались. Фантазія запрацювала таким чином, що я геть забула і де я, і що було всього кілька хвилин тому. Невже ми з Артуром будемо робити щось таке тут? Як йому в голову таке могло прийти.

Повернула голову до свого нареченого, який з незворушним виглядом дивився на екран і зрозуміла, що могло прийти ще й як! В грудях затріпотіли крильцями метелики. Навіжений! Тим часом рука Артура почала мандрувати по моєму стегну то вгору то вниз. Було лоскотно. І не можливо зосередитись на фільмі.

Між ніг ставало гаряче. Подих пришвидшився. Я поглянула на інших відвідувачів кінотеатру, але вони сиділи спиною до нас, і нічого не бачили. Губ торкнула посмішка. І з’явились хуліганські думки помститись Артуру.

Накрила його пах долонею.  Із подивом зрозуміла, що він теж збуджений. Пальчики зімкнулись навколо його члена. Відчувала його пульсацію і тремтіння. Я провела долонею вгору-вниз, так само як щойно зробив зі мною Артур. Він важко зітхнув від цих дій.

А у мене перехопило подих, і захотілось відчути його член всередині себе негайно.

Яка ж я зіпсована!

І поки додумувала цю думку, відчула як Артур торкнувся пальцями моїх нижніх губок, провів по них через трусики, стиснув міцніше прихоплюючи горошину клітора.

- Давай поїдемо додому, - ледь не хникала я.  

Це ж справжнє випробування сидіти і дивитись фільм, в той час, як займатися хочеться геть іншим!

- Ти що! Дивись як цікаво! – вільною рукою Журба вкинув собі до рота попкорн, і знову подивився на екран.

Я сильніше стиснула пальці на його прутні. І Артур ледь не подавився попкорном. Перехопив свій стакан з колою, поки я не дуже лагідно продовжувала свої знущання над його ерекцією. Сам напросився!

Артур не залишився в боргу. Його пальці прослизнули глибше в моє лоно. Знайшли пуп’янок мого бажання, і безжально почали погладжувати і стискати. Я вимушена була роздвинути ніжки ширше, і вже не приховувала свого збудження.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 66 67 68 ... 71
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова"