Читати книгу - "Шазілір. Заборонений день, Олена Гриб"

– В одних є таємниці, інші засліплені гонитвою за вигодою, треті боягузливі від природи. Додайте сюди плітки, образи, агресію…

– Заздрість, – несподівано для себе Міка почала підтакувати Керрейту. – Розчарування. Елементарну політику.

– Я знав, що ви зрозумієте.

– Ні. – Вона рішуче хитнула головою. – Це ви не розумієте, – рівний тон давався неймовірно важко. – Життя – звичайний харчовий ланцюжок. Ви на вершині, тож вас бояться. Опинитеся внизу – з’їдять. Або встигнете теж навчитися боятись. Надії немає. Хіба що зустрінете когось свого рівня.

Губернатор перевів погляд на блокнот, потім – на неї.

– Якщо все так сумно, що ви робите у моєму домі?

«Шукаю привид своєї сестри», – Міці кортіло відповісти чесно.

– Користуюся вашою гостинністю. Завдяки вам мешканці архіву опинилися на вулиці, знаєте? Але за ремонт дуже дякую. – Вона трохи помовчала. – Справді дякую.

– Мешканці архіву – це часом не ті незамінні працівники з бездоганною репутацією та прекрасними рекомендаціями, яких сьогодні найняла Шаллія? Про них буде окрема розмова. І, чесне слово, не хочу здатися прискіпливим, але цей стіл не призначений для сидіння.

Стільниця тихенько тріснула.

Міка схопилась як ошпарена. Не вистачало ще влізти в борги! Однією платнею доглядача не обійдеться. Ця річ створена на замовлення, матеріал рідкісний.