Читати книгу - "Відьмак. Хрещення вогнем"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Я хотіла б зараз.
— Ідеться про Цірі, — за мить роздумів промовила Франческа, підводячи на Йеннефер свої непроникні очі. — Ложа цікавиться нею, а ніхто не знає ту дівчину так добре, як ти. Решту довідаєшся на місці.
— Згода, — Йеннефер енергійно почухала лопатку. Висушена компресією шкіра все ще невимовно свербіла. — Скажи мені тільки, хто ще входить до складу тієї ложі? Окрім вас і Філіппи?
— Маргарита Ло-Антіль, Трісс Мерігольд і Кейра Мец. Шеала де Танкарвіль з Ковіру. Сабріна Ґлевіссіг. І дві чародійки з Нільфгарду.
— Інтернаціональна бабська республіка?
— Можна й так назвати.
— Вони, напевне, все ще вважають мене спільницею Вільгефорца. Приймуть мене?
— Вони прийняли мене. Про решту ти подбаєш сама. Тебе попросять розкрити характер твоїх зв’язків із Цірі. Від самого початку, який через твого відьмака мав місце років п’ятнадцять тому у Цінтрі — і аж до подій півторамісячної давнини. Щирість і правдивість будуть абсолютно необхідними. І підтвердять твою лояльність стосовно конвенту.
— А хто сказав, що є що підтверджувати? Чи не зарано ми говоримо про лояльність? Я навіть не знаю статуту й програми цієї дамської міжнародівки…
— Йеннефер, — ельфійка трохи наморщила рівнесенькі брови. — Я рекомендую тебе до ложі. Але я не маю наміру змушувати тебе хоча б до чогось. А особливо до лояльності. Ти маєш вибір.
— Здогадуюся, який саме.
— І вірно здогадуєшся. Але це все ж таки вільний вибір. Зі свого боку, я гаряче вмовляю тебе, аби ти вибрала ложу. Повір мені, таким чином ти допоможеш твоїй Цірі куди більше, аніж наосліп кидаючись у вир подій, до чого, здається, ти маєш чимале бажання. Цірі загрожує смерть. Врятувати її може тільки наша спільна допомога. Коли ти вислухаєш те, що сказане буде у Монтекальво, то переконаєшся, що я говорю правду… Йеннефер, мені не подобається той блиск, який я бачу у твоїх очах. Дай мені слово, що ти не спробуєш втекти.
— Ні, — похитала головою Йеннефер, прикриваючи рукою зірку на оксамитці. — Не дам, Франческо.
— Я хотіла б тебе чесно попередити, моя дорогенька. Всі стаціонарні портали у Монтекальво мають блокаду викривлення. Кожен, хто без дозволу Філіппи хотів би увійти туди або звідти вийти, опиняється у ямі із стінами, викладеними двімеритом. Власного телепорту ти не відкриєш, не маючи на руках компонентів. Твою зірку я в тебе відбирати не хочу, бо ти мусиш бути сповна розуму. Але якщо ти спробуєш якісь фокуси… Йеннефер, я не можу дозволити… Ложа не може дозволити, аби ти божевільно й самотужки допомагала рятувати Цірі й шукати помсти. Я усе ще маю твою матрицю, маю алгоритм закляття. Я відредукую тебе й знову запакую в нефритову статуетку. Якщо буде потрібно, то на кілька місяців. Або років.
— Дякую за застереження. Але слова я тобі все одно не дам.
* * *
Фрінгілла Віго тримала обличчя, але була напруженою і нервувала. Сама неодноразово лаяла молодих нільфгардських магів за некритичне піддавання стереотипним думкам та уявленням, сама постійно висміювала тривіальний, вимальований плітками й пропагандою образ типової чародійки з Півночі — штучно чарівної, нахабної, порожньої і зіпсованої до межі збочення, а часто й за ту межу. Утім, тепер чим більше нові пересадки на телепортах наближали її до замку Монтекальво, тим сильнішу невпевненість вона відчувала щодо того, що саме вона застане на місці з’їзду таємної ложі. І що її там очікує. Відпущена уява підсовувала картинки смертельно вродливих жінок із діамантовими кольє на оголених грудях з карміновими сосками, жінок із вологими губами й з очима, що блищать від алкоголю і наркотиків. Очима уяви Фрінгілла бачила вже, як засідання секретного конвенту перетворюється на дику розперезану оргію під несамовиту музику, із афродізіаками, невольниками обох статей і вишуканими аксесуарами.
Останній телепорт залишив її між двома колонами з чорного мармуру, і з сухістю на губах, сльозами від вітру магії на очах і з рукою, судомно затиснутою на смарагдовому намисті, що заповнювало декольте. Поряд матеріалізувалася Ассіре вар Анагід, також помітно знервована. Втім, Фрінгілла мала підстави припускати, що її приятельку бентежить нове й нетипове вбрання: проста, але дуже елегантна сукня кольору гіацинту, доповнена маленьким і скромним кольє з олександритів.
Нервовість миттєво минула. У великій, сяючій від магічних лампіонів залі було холодно й тихо. Ніде неможливо було зауважити ані голого негра, що лупить у барабан, ані дівчат із цехінами на лобках, які б танцювали на столах, не відчувався запах гашишу чи кантариду. Нільфгардських чародійок відразу привітала Філіппа Ейльгарт, пані замку, струнка, серйозна, ввічлива та зосереджена. Інші присутні чародійки наблизилися і представилися, а Фрінгілла зітхнула із полегшенням. Магічки Півночі були вродливі, кольорові й сяяли від біжутерії, але у підведених тонованим макіяжем очах не було й сліду ані одуряючих засобів, ані німфоманії. І в жодної не було відкритих грудей. Навпаки, дві були незвичайно скромно застібнуті під шию — сувора, одягнена у чорне Шеала де Танкарвіль і молодесенька Трісс Мерігольд із блакитними очима й чарівним каштановим волоссям. Темна Сабріна Ґлевіссіг і блондинки Маргарита Ло-Антіль і Кейра Мец носили декольте, але ненабагато глибші за декольте Фрінгілли.
Очікування інших учасниць конвенту вони заповнили ґречною бесідою, під час якої всі мали можливість сказати щось про себе, а тактовні зауваження та слова Філіппи Ейльгарт швидко й уміло ламали кригу, нехай навіть єдиною кригою навколо була та, у буфеті, у якій громадилася купа устриць. Іншого льоду не відчувалося. Шеала де Танкарвіль, дослідниця, відразу знайшла чимало спільних тем із дослідницею Ассіре вар Анагід, а Фрінгілла відчула симпатію до веселої Трісс Мерігольд. Розмову супроводжувало елегантне поїдання устриць. Не їла тільки Сабріна Ґлевіссіг, гідна дочка кедвенських лісів, яка дозволила собі висловити презирливу думку про «слизьке паскудство» й бажання з’їсти шматочок холодної оленини зі сливами. Філіппа Ейльгарт, замість того щоб відреагувати на образу гордовитим холодом, потягнула за шнурок дзвінка, й за хвильку безшелесна й майже непомітна служба доставила м’ясо. Здивування Фрінгілли було величезним. Що ж, — подумала вона, — скільки країв, стільки звичаїв.
Телепорт між колонами засяяв і відчутно завібрував. На обличчі Сабріни Ґлевіссіг з’явилося безмірне здивування. Кейра Мец випустила на лід ніж й устрицю. Трісс стримала дихання.
З порталу виступили три чародійки. Три ельфійки. Одна із волоссям кольору темного золота, одна кіноварно-руда й одна круково-чорна.
— Привіт, Франческо, — сказала Філіппа. У
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьмак. Хрещення вогнем», після закриття браузера.