Читати книгу - "Довге темне передвечір'я душі"

— Він із якоюсь дівчиною, — сказав голосніше за інших чийсь голос, і всі зареготали, а потім повернувся звичний гамір.

— Так, — тихо сказав Дірк. — Напевно, він з нею.

— Угу.

Дірк думав, що розмовляє з самим собою, а тому здивувався, що спромігся вичавити з цього чоловіка відповідь, хоча сама відповідь його не здивувала.

— Сьогоднішнє зібрання скликав Тор? — спитав Дірк.

— Угу.

— Нечемно з його боку не з'явитися.

— Угу.

— Усі, напевно, дещо розчаровані.

— Ні, свині ще не закінчилися.

— Свині?

— Угу.

Дірк не зміг швидко вигадати, про що йому ще сказати.

— Угу, — покірно сказав він.

— Тор єдиний, кому не байдуже, розумієш? — сказав старий чоловік. — Знов і знов кидає цей виклик, а потім не може довести. Не може переконати. Плутається, сердиться, робить щось дурне, не може виправити й отримує за це спокуту. А всі інші лише заради свиней приходять.

— Угу, — Дірк вчився новому методу підтримування бесіди й був шокований його ефективністю. Він подивився на старого співрозмовника з поновленою повагою.

— Ти знаєш, скільки в Уельсі каменів? — раптом спитав його чоловік.

— Угу? — обережно сказав Дірк. Він не знав цей анекдот.

— Я теж не знаю. Він нікому не каже. Каже: «сам порахуй» і уходить, ображений.

— Угу.

Він не знайшов у цьому анекдоті нічого смішного.

— Отже, цього разу він навіть не з'явився. Не можу його винити в цьому. Але мені шкода, бо я думаю, що він може мати рацію.

— Угу.

Чоловік замовчав.

Дірк чекав.

— Угу, — повторив він, сподіваючись на продовження.

Нічого.

— То ви вважаєте, — сказав Дірк, вирішивши відновити розмову, — що він може мати рацію?

— Угу.

— Отже, старий Тор може мати слушність, так? У цьому річ, — сказав Дірк.

— Угу.

— А в чому саме, на вашу думку, він може мати рацію? — спитав Дірк, втрачаючи терпіння.

— О, в усьому.

— Угу, — здався Дірк.

— Ні для кого не є секретом, що для богів настали важкі часи, — похмуро сказав старий чоловік. — Це всім очевидно, навіть тим, кого самі лише свині цікавлять, а це більшість з них. Коли ти став непотрібним, дуже важко сягнути думкою за межі чергової свині, навіть якщо раніше ти мав увесь світ. Усі просто сприймають це як щось невідворотне. Усі, крім Тора. А тепер і він здався. Він навіть не з'явився й не заламав із нами свиню. Забив на свій виклик. Угу.

— Угу, — сказав Дірк.

— Угу.

— Тож, цей Торів виклик, — нерішуче сказав Дірк.

— Угу.

— У чому була його суть?

— Угу.

Дірк остаточно втратив терпіння й накинувся на чоловіка.

— У чому полягав Торів виклик Одіну? — сердито вимагав він.

Чоловік повільно й здивовано оглянув великими старими очима Дірка з голови до п'ят.

— А ти смертний, так?

— Так, — сердито сказав Дірк. — Авжеж, я смертний. Яка різниця, смертний я чи ні?

— Як ти сюди потрапив?

— За вами йшов, — він вийняв з кишені пусту зім'яту пачку від сигарет і поклав її на стіл. — Дякую, — сказав він, — я вам винен.

Як для прохання вибачити це було досить нікчемно, але це було найбільше, на що він спромігся.

— Угу, — чоловік відвернувся.

— У чому суть виклику Тора Одінові? — спитав Дірк, цього разу з усіх сил намагаючись приховати своє нетерпіння.

— Яка тобі різниця? — гірко сказав старий безсмертний. — Ти смертний. Тобі не байдуже? Ти і твій рід уже отримали від цього бажане, хоч воно й мало чого тепер варте.

— Отримали бажане… від чого?

— Угода, — сказав старий безсмертний. — Контракт, який за твердженням Тора підписав Одін.

— Контракт? — спитав Дірк. — Який контракт?

На обличчі чоловіка повільно з'являлася злість. Коли він дивився на Дірка, глибоко в його очах танцювали вогнища Вальгалли.

— Продаж безсмертної душі, — похмуро сказав він.

— Що? — здивувався Дірк, бо цю ідею він уже розглянув і відкинув. — Хочете сказати, якась людина продала йому свою душу? Яка саме? Я не можу втямити.

— Ні, — сказав чоловік, — то було би повним безглуздям. Я сказав «безсмертної душі». Тор каже, що Одін продав свою душу Людині.

Дірк із жахом подивився на нього, а потім повільно подивився на балкон. Там щось відбувалося. Знову вдарив великий барабан, і Вальгалла знову стихла. Але другий або третій удар не пролунали. Схоже, відбувалося щось непередбачене, і фігурки на