Читати книгу - "Темний світ. Рівновага"

— Нашийник?

— Ви знаєте? Таке бувало раніше?!

— Так, — нехотя сказав Інструктор. — Такий випадок був... Довелося викинути за портал.

— Людину?!

— Так вона ж стала Тінню!

— Що мені робити? — я проковтнула гірку слину.

— Чекай. Наші зараз підійдуть.

І перервав дзвінок.

Я повернулася до зупинки. Лера сиділа, дихала ротом, бліда, наче за секунду до непритомності. Міша нервувався дедалі сильніше:

— Що з нею? Ти знаєш?

— Чому ти мені подзвонив? — запитала я, дивлячись на безсило опущену голову Лери. — Чому не в «швидку», а мені?

Його очі гарячково блищали.

— Я знаю, що допомогти можеш тільки ти.

— Як ти це знаєш?

Він кліпнув:

— Не можу пояснити. Це інтуїція... сон, якщо хочеш. Ти пов’язана з чимось... з порятунком. Був кошмар, у якому я тонув і не міг вибратися, а ти мене врятувала. І тепер знову — це схоже на кошмар. Те, що зробила Лера.

— А що вона зробила?!

І Міша розповів. Точніше, переказав факти, а вже на їхній основі я відновила справжню картину того, що сталося.

Міша двічі пропонував Лері одружитися офіційно, в ЗАГСІ, але вона досить-таки в’їдливо брала його на глузи. Фата, лялька на капоті? Ганьба, міщанство й нафталін. Штамп у паспорті — як рабське тавро, та ще й вульгарне. А ревнощі — пережиток; так говорила Лера Міші, коли відчайдушно фліртувала зі старшокурсниками й молодим аспірантом, який вів у них семінари.

Міша спочатку не підозрював, як уміє ревнувати сама Лера. Кармен проти неї здалася б анемічною шмаркачкою; Міша переконався в цьому одразу після історії зі зниклими ключами.

Лера відчувала, що тут щось не те. І мала, загалом, рацію, тільки про справжню причину того, що діялося, не здогадувалась. І тоді вона влаштувала Міші пекло; їхні стосунки, що на той час трималися тільки на Мішиній порядності, хруснули й остаточно зламалися.

Міша пішов у гуртожиток. Лера ні секунди не сумнівалася, що винна в усьому — я. І знову загалом мала рацію.

Інша на Лериному місці впала б у депресію чи пішла б у загул, спробувала б помиритися з Мішею чи знайшла б іншого, але Лера не шукала легких шляхів. Для неї єдиний можливий вихід був знищити суперницю, тобто мене.

Якось Лера прогулювала заняття, сидячи в кафе з ноутбуком. Вона шукала в мережі сайти відьом і чаклунок з пропозиціями зняти або навести пристріт. Лера уважно читала форуми, колекціонуючи відгуки про послуги освічених відьом, але жодна не здалася їй гідною довіри.

У цю хвилину до неї підсіла жінка середнього віку, дуже доглянута, стильно одягнена, такі викликають довіру з першого погляду. Жінка представилася Тамарою. Вона припустила, що Лера пише статтю про сучасних шарлатанів: Тамара ні на мить не могла уявити, що така інтелектуальна дівчина може звернутися до чаклунки по допомогу. Мигцем Тамара згадала історію своєї близької подруги, у якої недавно відбили чоловіка й тільки спеціальні технології нейропрограмування допомогли відновити родину й покарати негідну повію. Лера потім сама не могла зрозуміти, чому дала втягти себе в розмову: зазвичай вона не знайомилася з чужими людьми навіть у поїздах далекого прямування, де традиційно заведено виливати сусідам душу.

Так вийшло, що нова знайома стала першою, кому Лера, стримуючи сльози, розповіла, як у неї вкрали хлопця, майже законного чоловіка. Тамара палко її підтримала: такі огидні злочини проти моралі не можна залишати без кари. Але пристріт і причина — дурниці, казки. Єдиний спосіб повернути чоловіка й покарати розлучницю — канально-інформаційне керування, за аналогією схоже з нейролінгвістичним, однак доступне далеко не всім.

У розпал захопливої розмови Тамарі принесли каву. Вона ледь пригубила чашку — і відкинула, зажадавши книгу скарг. Виявилося, що неуважна офіціантка принесла їй каву з молоком, тоді як у Тамари на молоко — страшенна алергія...

Наступного ранку Лера, за порадою Тамари, кур’єрською службою відіслала мені скляний чайник. І все, і більше нічого, просто одна посилка. На другий день о шістнадцятій тридцять вони зустрілися в ресторані. «Ти все правильно зробила, Лерочко, — сказала Тамара. — Може здатися, що це дурна містика, але я поясню механізм. Інформаційний пакет, оформлений у матеріальний носій, був символічно відправлений від імені твого чоловіка на відому адресу. Одержувач — у цьому разі наша любителька чужих чоловіків — відкрила пакет, і її вплив на Михайла було повністю нейтралізовано. Якщо точніше... буде нейтралізовано через двадцять або тридцять хвилин».

Тамара була радісна й збуджена. Лера вже шкодувала, що з нею зв’язалась, але провини за собою не відчувала — вона ж просто відіслала чайник!

Тамара багато й дорого замовила на вечерю: «Я вечеряю рано, віддаю перевагу рибі й городині». Лера взяла тільки чай. Тамара пила коктейль з високого келиха, і кожен ковток дарував їй неабияку втіху: «Ще трохи, Лерочко. Ще кілька ковтків... тобто хвилин... і ти одержиш свого чоловіка сумирного, мов ягня. Тоді ми поговоримо про плату».

Нова інформація змусила Леру похолонути: «Про яку плату?» — «За мою послугу, зрозуміло. Це дуже дорогий сервіс». Лера поспішила запевнити, що вона студентка, в неї немає грошей, і в Міші