Читати книгу - "I am not Russia: неполіткоректний антифеміністичний чоловічий роман"

— Окей, — погоджуюсь я, беручи конверт у нього з рук.

— Орест, ти можеш мнє трошкі грошей одолжіть? Ну, чтоби я ето... телевізор домой прівьоз і туфєлькі для внучкі? Потому что мнє реально — піздєц!

— А не пробухаєте? — питаюся глузливо.

— Крєст целую! Всємі святимі клянусь! — витягає він на світ дешевий мідяний хрестик на мотузочці, цілуючи його екзальтовано. — Одолжи двєсті фунтові Господь тебе сторіцєю вєрньот! — повзе до мене на колінах, хрестячись і умиваючись слізьми.

— Та вже тримайте ваші гроші, — виймаю із шухляди зжужмані купюри. — Що б ви робили, якби я їх вчасно не заховав! Тут рівно двісті фунтів. Усе, що вчора залишилося...

— Їбать-копать! Так ето ти.... Подонок, нєгодяй, сука, падло... Ето ти у мєня дєньгі спізділ!? Їді сюда, мой дорогой, я тєбя расцелую. Ай, молодєц, ай, молодєц, провьол старіка...

Важко звівшися на ноги, він навалюється на мене всією своєю вагою.

— Я только ампулу розового возьму, португальского, самого дєшового на опохмєл за трі фунта бутилочка і после етого — всьо. Навсєгда! Богом клянусь! Святой Дєвой Марієй, Марком Гробокопатєлєм і всємі лаврскімі святимі!!! Ти свідєтєль, ти свідєтєль... — стрімко вибігає з кімнати, щодуху чкурячи в сусідній супермаркет.

Ухопивши зі столу кулькову ручку, я на якусь мить схиляюся над візитівкою Мак-Лоха, залишаючи на ній свою остаточну відповідь.

Коли Томас іде геть, я приймаю душ, чищу зуби, але перед тим, як заходитися готувати сніданок, вирішую ще трохи подрімати.

На душі тихо і затишно. Я зробив те, що мав зробити. Рішення ухвалене і не має зворотної дії. Від сьогодні починаю нове життя. Вихідний понеділок — то прекрасно.

Але дрімав я недовго. Хвилин за десять у мою кімнату знов постукали. По тому двері трохи прочинилися і з-за них вигулькнула голова Катерини.

— Я тебе не розбудила?

— Ні-ні, я вже не спав, заходь.

Вона принесла із собою відчуття сонячного ранку, каштанове волосся, забране на потилиці перламутровою заколкою, і вигорілі на сонці золотаві прядки, що вилися коло щік та шиї. Ясне обличчя світилося свіжістю, а всміхнені очі нагадували два росяних озерця, в яких оселилися пухнасті сонячні зайчики. Вчора на «Титаніку» Мак-Лох щось булькнув мені на вухо: «Стережися її». Але він вже мертвий. А вона — жива!

— Я ще звечора шукала тебе, але ти десь зник. Хотіла дізнатися, чи підеш ти з нами на екскурсію?

— На яку в біса екскурсію? — підводжуся в ліжку.

— Організатори гастролей влаштовують безкоштовний тур містом для всієї нашої трупи. Збір перед будинком о дванадцятій, тобто за двадцять хвилин.

— Уперше чую...

— Ти взагалі якось віддалився від нас останнім часом. Може, розкажеш, що з тобою коїться?

Катерина сідає на ліжко поруч. До моїх ніздрів долинає аромат її тіла. На столі поруч із книжкою Забужко лежить синій чотирикутничок презерватива, який я виклав зі смокінга.

— А що ти робила вчора ввечері? — дивлюся їй прямо в очі.

— Гуляла містом, намагаючись відшукати той паб, де ми були з тобою в перший вечір, — покірно схиляє голову набік, дивлячись кудись у підлогу.

— І що, знайшла? — легенько торкаюся її плеча.

— Ні, — хитає вона головою і покриває мою руку своєю прохолодною долонею.

— Зажди, — кажу я тихо, нахиляючись до її вушка, — я тільки замкну двері...

Ми провели в ліжку години півтори, так і не скориставшися презервативом.

Сміялися потайки, притулившись одне до одного, як мої співмешканці на чолі з п’яним Микитичем грюкали у двері та зрештою відправилися на екскурсію містом. Потім знову кохалися, а потім, розчахнувши усі вікна в хаті, голими вештались по квартирі між грайливих протягів, пили каву, аж поки не зголодніли вкрай.

Тоді я швиденько збігав у «Скотмід», де купив два фунти яловичих стейків, свіжого салату, помідорів, огірків, банку майонезу, винограду, персиків, лісових горішків, чотири тістечка та пляшку гарного каберне за дванадцять фунтів.

— Енд «Рігліс даблмінт», пліз, — весело проказав до касирки.

Після шикарного обіду ми знову кохалися і знову пили каберне, по яке я ще раз сходив до супермаркету.

— Ти не боїшся завагітніти? — обережно поцікавився я, викидаючи в цеберко невикористаний презерватив.

— А можливо, я хочу від тебе дитину? — засміялася вона, прикладаючись до келиха з вином, — і не одну... До речі, що то за книжка в тебе на столі?

— Та хєрня феміністична... «Польові дослідження українського сексу». Направду мені здається, що Забужко теж затята націоналістка, але шифрується під феміністку, бо так вірогідніше отримувати гранти. Поживемо — побачимо, — викидаю дешеву книжку в цеберко. — Тобі налити ще вина?

— Так!

А о шістнадцятій тридцять у двері нашої квартири знову подзвонили. Защебетала пташина в коридорі, а потім тричі гавкнув пес. Обережно з-за фіранок визирнувши у вікно, я побачив на ґанку двійко поліцейських. Їхнє авто стояло неподалік із блимаючими ліхтарями.

— Поліція чомусь припхалася, — пошепки проказав я до Катерини, що абсолютно нага сиділа на моєму ліжку, ласуючи виноградом.

— Не відчиняй. Нікого немає вдома... — прошепотіла з азартом в очах.

— То з приводу Микитича, який сьогодні зранку вчудив. Либонь, хочуть паспорти повернути. Я відчиню...

— Містере Каштанський? — пильно вдивляючись в обличчя, питаються поліцейські, тримаючи в руках мій закордонний паспорт.

— Так, це я...

— Прошу пройти з нами. Вас заарештовано до з’ясування всіх обставин у справі про масове отруєння громадян Великобританії підробною українською горілкою.

Глава дев’ята

Поліцейська система Шотландії трохи відрізняється від подібних структур у Британії, Вельсі чи Північній Ірландії.

Але і тут і там головну роль відіграють констеблі, які мають право заарештувати людину на певний час за особистою підозрою у скоєнні того чи того злочину або правопорушення. Найбільший термін — сімдесят дві години, після чого підозрюваного мають або випустити, або пред’явити офіційне звинувачення і домогтись рішення суду про подальший арешт, утримання під вартою, домашній арешт чи випуск під заставу.

Згідно з постановою, копію якої мені вручили у відділку для пред’явлення адвокату, я був заарештований за декількома статтями місцевого кримінального кодексу, що передбачали покарання у вигляді обмеження свободи на термін від дванадцяти років до пожиттєвого.

А ще в мене повторно зняли відбитки пальців