Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Коли хлопець відірвався від мене і відійшов на крок назад, він абсолютно точно побачив, тому що мені не вдалося приховати, як моє тіло трясло від збудження. Я не розуміла, що відбувалося. Не могла керувати цією ситуацією.   

Нова гра? Збочена? Чого він хотів?! Я і так вже не могла чинити йому спротив, стримувалася з останніх сил, закликаючи залишки самовладання, тоді що ж буде далі?  

Він мене знищував, стирав мою особистість і підганяв під себе. А я велася, дозволяла йому керувати собою. Моє тіло більше мені не належало, не я його контролювала, у нього був новий господар. Але я повинна була навчитися йому протистояти. Я сильна, я повинна була це виправити. У мене повинно було вийти. Інакше - ніяк. Інакше моє життя стане не моїм.   

- Ти моя, не забувай про це, - Томас відійшов ще далі, і виглядав він теж злегка розгубленим і спантеличеним, схоже, не одна я боялася того, як ми діємо один на одного.   

- Я не хочу бути твоєю, - це було чистою правдою, адже я хотіла від нього звільнитися, це було моїм щирим бажанням. Я мріяла про це. Я не хотіла від когось залежати. Я хотіла, щоб мені не доводилося вибирати між двома поганими варіантами. І переконувати себе, що той, який я вибрала, не був вже такий поганий.   

- Я теж багато чого хочу, - у мене ледве вийшло почути його голос, і мене охопило немов новою хвилею. Ненавиділа себе за те, як реагувала на нього. Закрила очі та повільно сповзла зі столика.  

Коли відчула опору під ногами, розвернувшись до Томаса спиною, відразу почала притискати плаття тремтячими руками. Якщо цього не зробити, то могли початися цілком резонні запитання з боку Савани й Тео.   

- Я піду першим, - він знову наблизився, і я відчула його руки на талії, відчула як його гаряче, переривчасте дихання обпікало шкіру. І на превеликий жаль зрозуміла, що у мене навіть сил не було його відштовхнути. Як у нього це виходило?   

- Піди, - єдине, що вийшло вимовити. Сльози стояли в очах, а плакати при ньому не хотілося зовсім. Не можна було показувати те, в якому я перебувала стані. Не можна, щоб хтось, а особливо він, бачили мою слабкість.   

На цей раз Томас досить стримано поцілував мене в маківку і, відкривши двері, вийшов з убиральні. Мені ж потрібно було ще десять хвилин, щоб зібратися з думками та прийти в себе. Як же добре, що у мене було виправдання у вигляді плаття, на яке я могла спихнути своє тривале перебування в туалеті й засмучений вигляд.Яка адекватна дівчина не засмутиться через зіпсовану сукню?  

- Дякую за хороший вечір, - я з винуватим виглядом повернулася за стіл, мені було соромно і незручно перед Тео, немов це я була винна в тому, що все пішло сьогодні по похилій.  Адже чоловік дійсно був не найгіршим для мене варіантом в ситуації, що склалася.  

Ні Савани, ні Томаса за столиком вже не було, так само як і їх речей і правильно зрозумівши мій запитальний погляд, Тео сказав, що парочка щойно виїхала через погіршення стану сестри.  Адже Сава не вміла пити, але так вийшло, що сьогодні випила за чотирьох.  

- Ти впевнена, що не хочеш поїхати до мене?  - Я вже сама починаю обдумувати цей варіант.  Але це буде виглядати так, немов я боягузливо збігала з поля бою.  

- Мені треба додому, сестра ... - я почала акуратно збиратися: взяла телефон, сумку, озирнулася в пошуках офіціанта.   

Я почала не на жарт переживати за сестру.  Саванна зовсім не вміла пити, і якщо вона довела себе до такого стану, то її не на жарт щось турбувало. З іншого боку, вона не з тих, хто буде з приводу і без приводу напиватися до поросячого вереску, а коли я йшла до вбиральні, вона ще більш-менш трималася.  Значить, щось сталося поки мене не було.  Поки нас з Томасом не було.  І я була впевнена, що Тео був до цього причетний.  Швидше за все, він намагався у неї щось випитати про Томаса або про мене.  Але на його превеликий жаль, Савані не було що розповідати.  Принаймні про те, що цікавило Тео.