Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

Так що я, посміхаючись, поглядаючи на Лєрочку, яку мої погляди, здається, починають бентежити, - о, мій Бог, як же вона чарівно червоніє і нахиляє голову над конспектом, ховаючи посмішку, нарешті вникаю в складні фінансові правила гри. Принагідно дивлячись у залите сонцем вікно і розмірковуючи, що ж з нами буде… Так, якось понесло раптом на філософський лад. Захотілося зазирнути у майбутнє, хоч би за краєчок.

Життя останнім часом змінюється, як у калейдоскопі, - ось навіть я, хто б міг подумати, що займатимуся боксом, та ще й з таким успіхом? Що дівки на мене вішатимуться, а я візьму раптом, і втрачу голову від однієї-єдиної? Стає раптом дуже цікаво, - а ким же ми станемо? З боксом, звичайно, я попрощаюся якось, як і Андрюха зі своїми перегонами… А ось про подальше майбутнє ми з ним якось і не думали, просто весь час жили одним сьогоденням. Гліб, напевно, піде у фінансове право і стане якимось крутим ділком, а, можливо, і в бізнес подасться, - йому, до речі, все це дається легше, ніж усім нам разом узятим.

Ну, а ми… Здається, справді настав час закінчувати все це роздовбайство і хоча б задуматися про те, щоб вибрати вже спеціалізацію і хоча б приблизно намітити, в якому напрямку рухатися. Бо поки що цим із нас усіх займається лише Шиманський. А ми такими темпами реально можемо так і залишитися біля розбитого корита, пропинавши важливий час… Н-да… Це що, Лєрочка так на мене впливає, чи я просто починаю по-справжньому дорослішати?

Коротше, досить займатися дурницями і настав час уже вслухатися в те, чого нас тут вчать!

Я навіть шикаю на Еда з Тохою, розуміючи, що і їм не все століття дуріти і розважати чесний багатий народ на корпоративах. Треба їм якось про це ненав'язливо натякнути. Звичайно, вони відразу почнуть після цього називати мене матусею, але голос розуму таки доведеться почути!

На цей раз Лєра від мене не вислизає після пар, а, навпаки, дуже чекає, поки я підійду. І так і світиться усмішкою! Яка, між іншим, лише для мене! Почуваюся найщасливішою у світі людиною, трепетно ​​обвиваючи її талію. І нехай вона навіть відвертається, коли я тягнуся до неї за поцілунком, роблячи страшні очі, - мовляв, не при всіх же, Буріне, - я все одно усміхаюся, як блаженний.

- Куди їдемо? – я потираюсь об її щоку, як ситий і задоволений кіт.

- Слава, - Лєра якось відразу спалахує, пробуджуючи в мені інстинкти і дражнячи мене цим збентеженням так, як навіть собі не уявляє. Відразу захотілося схопити її в обійми, а від спогадів її грудей під моїми руками мене відразу заштормило.

 Довелося подумки самому давати собі по руках, щоб не накинутися на мою дівчинку прямо тут, за всіх. Ось перший раз мені дістається така, - інші, навпаки, самі стрибали на шию, намагаючись позначити свою територію та показати всьому чесному народу, що ми нібито разом. Зовсім вона в мене унікальна, і від цього почуття в грудях починає розливатись ніжність. Тільки от я, як справжнісінький войовничий самець, хочу наставити на неї своїх міток якнайбільше, щоб інші навіть і не думали дивитися в бік моєї синьоокої!

- Я зараз з дівчатами, до них, - шепоче моя красуня. – А потім – на заняття із Шимовим. Загалом, навіть не знаю, коли звільнюся.

Ось! Ось усі думають про майбутнє, навіть моя прекрасна розумниця! Може, теж вирішила зайнятися фінансовим правом? На її тлі я ніяк не можу так і залишатися роздовбаєм! Так, в одні ворота, - настав час уже ставати серйозним!

- Так я тебе відвезу до дівчат, - одразу скидаюся, притягуючи її до себе, - ну нічого не можу з собою вдіяти! Бути поряд і не торкнутися - просто неможливо! Хоча… Немає жодної гарантії, що, торкнувшись, я зможу потім тримати себе в руках…

- Ні, Слав, дякую, я сама… - Лєра відводить очі, а мене раптом пробиває розряд блискавки.

- Що означає - сама? – сам не впізнаю свого похмурого голосу. - І взагалі, - там у вас мужики якісь крутяться! До речі, - от тебе тоді хтось проводжав? Чи думаєш, я не бачив нічого? То що за амбал був недороблений?

- Це Сева, - Лера усміхається. А ось я зараз на її місці, злякався б самого себе. – Охоронець із «Іскри». Та ні в мене з ним нічого! - Лєра вже регоче, бачучи, як стиснулися в мене щелепи. – Міла просто попросила його мене проводити, щоб я не йшла сама додому ввечері.

- От я й не хочу, щоб біля тебе крутилися всілякі Севи, - похмуро пробурчав я. - Лєра? Ти чому мене відшиваєш? Може, ще не визначилась із вибором? А мені здалося...

- Не вигадуй, - моя синьоока б'є мене кулачком по грудях. Мммм ... Як би я зараз схопив цей кулачок і зацілував кожен пальчик! Але моя строга моралістка цього, звичайно, не дозволить і тому доводиться стримуватися.

____________________