Читати книгу - "Заручники шлюбу, Дані Балл"

Денис

До весілля залишилось зовсім мало часу і хоч я одружуюсь вдруге, та мої нервові клітини вже не витримують. Ніколи не думав, що весілля це так хвилююче. Перше наше одруження я сприймав наче жарт якийсь, щось на серйозне, а зараз це вже зовсім інший рівень. Я перетворився на розмазню якусь з цими почуттями. А мені ще потрібно зберігати здоровий глузд. Бо більше немає кому. Аделіна повністю поринула в приготування, моя мама майже оселилася в нас, бо вони постійно щось обирають, кудись дзвонять, про щось домовляються, ще й Дана в нас, ну і Леся звичайно. Всі збожеволіли через весілля, додалося стільки клопотів, що я вже жалкую, що ми з Ліною просто на втекли на якісь острови і там не одружилися на одинці. Нажаль ця ідея прийшла в мою голову занадто пізно, тепер вже нічого не вдієш. Добре, що від мене потрібен лише костюм, бо більше святкового навантаження я не витримаю. 

- То ти зможеш впоратися з готелями і банком одночасно?

- Сину, ти дійсно вважаєш, що я можу не впоратись?

- Можливо тобі буде важко, або ти просто не захочеш цього робити.

- Навіть не сподівайся, що я відмовлюсь.

- Добре, я на тебе розраховую.

- Звичайно, це навіть не обговорюється. 

- Чудово, Ліна тобі довіряє, тож мені важливо, щоб саме ти був за головного.

Для реалізації мого плану мені потрібна допомога батька, без нього було б важно зробити все, що я задумав. Та і окрім нього мабуть ніхто і не взмозі мені допомогти. Аделіна нізащо не погодитися, якщо готелі будуть без надійного догляду та контролю. Останнім часом вона постійно займається ними, а зараз ще ця підготовка. Тому сподіваюсь, мій сюрприз сподобається Ліні. З батьком домовився, тепер потрібно все розпланувати і забронювати. Через всі наші справи, ми зовсім не проводимо час разом, сподіваюсь пісня весілля це хоч трохи зміниться та і сюрприз буде доречним. 

Щоб хоч трохи відпочити від усього, ми з Владом вирішили зустрітися в барі та трохи відпочити. 

- То тобі потрібне запрошення плюс один?

- Так, зі мною буде дівчина.

- Дівчина? Серйозно? З тобою? Знаєш, якби ти привів з собою хлопця, я б не так здивувався, якщо чесно.

- Дуже смішно, кепкуй-кепкуй. Але це дійсно так. 

- Невже я дожив до того часу, коли в тебе з'явилась дівчина?

- Ну це не зовсім дівчина, скажемо - подруга буде більш підходяще. 

- Який тоді сенс вести її на свято якщо це просто подруга. 

- Сенс як раз в цьому і є. Мені потрібно, щоб я не був один. Ти казав, що гостей планується не багато і всі дівчата в основному у відносинах, тому я подумав, що знайти собі пару буде не легко.

- А навіщо тобі пара, якщо ти противник відносин? Скільки тебе знаю, ти постійно уникав будь-яких стосунків з дівчатами.

- Я і зараз їх уникаю, це не для мене. 

- Саме тому ти притягнеш якусь подругу із собою? Я щось не розумію певно. 

- Ну звичайно, тобі не судилось. 

- Так поясни розумнику.

- Для мене це важливо.

- І це все пояснення? Давай говори вже в чому річ? Я тебе не впізнаю останнім часом.

- Ох, все тобі потрібно знати. Просто Леся там буде зі своїм хлопцем. І я також маю бути з парою.

- Чому? У вас якісь неофіційні змагання? Що я пропустив? 

- Ніяких змагань. Так склалося, що вона мене бісить, ще вона зі своїм хлопцем, він постійно забирає її з роботи. Леся наче навмисно постійно з'являється з ним переді мною. 

- І що з того? В людей стосунки, це нормально якщо вони разом.

- Вона знає, що він мене нервує.

- Ще раз запитаю - ти ревнуєш?

- Ще раз відповідаю - ти дурний? Звичайно ні. Просто ми з нею постійно разом на роботі, ми працюємо на одному проекті, в нас навіть кабінети поруч, а тепер ще цей довбаний Артем. Якось я почув її розмову з Аліночкою, нашим дизайнером. Вони обговорювали мене і мої відносини з дівчатами, а Аліночка ця, одна з небагатьох дівчат, які мені відмовили в нашій фірмі. І вона такого наговорила Лесі, зараз така, що мені моторошно стало. А ця божевільна подруга твоєї дружини ще й з таким захопленням підтримувала цей розбір польотів, що мені захотілось переконати її у протилежному. Схоже вони потоваришували лише для того, щоб поливати мене брудом. 

- Вони вважають тебе геєм? Знаєш, ти дуже доглянутий, це трохи наводить на думки.

- Та краще б так. Я там був імпотентом і хворим на венеричні захворювання і збоченцем, хоча тут можливо вони мають рацію. - Влад постукав пальцем по підборіддю у роздумах, здається мені потрібно його остерігатися. - І ще багато всього. Підсумували це все тим, що я боюсь дівчат і взагалі не здатен до людських почуттів. 

- А це хіба не так?

- Так, але вони не мають так думати.

- Здається ти трохи перебільшуєш значення пліток. 

- Нічого не хочу чути. Ти мені повинен дати запрошення на двох. Леся має побачити, що я здатен на стосунки. 

- Та відбий ти вже її у Артема, очевидно ж, що вона тобі не байдужа. Що за дитячий садок?

- Іди в дупу. Я сам розберуся з тим, що мені робити.

- Як знаєш. Запрошення я тобі відправлю, як ти попросив, мені не важко, та ти б краще мене послухав.

- Угу, як же.

- Як знаєш. В мене до тебе також є прохання.

- Слухаю.

- Якось ти казав, що маєш зв'язки в міграційній службі.

- Так, є деякі знайомі.

-Мені потрібно для Ліни терміново зробити закордонний паспорт.

- Думаю, це не проблема.

- Чудово.

Решта вечора пройшла за іншими розмовами, ми більше не поверталися до Лесі і їх відносин, та і не хотілось псувати вечір. Сподіваюсь Влад дійсно знає, що робить і прийме правильне рішення, вже дорослий хлопчик. Головне, щоб вони на весіллі не почали бійки, тоді я його особисто приб'ю. Там де ці двоє, постійно щось відбувається.