Читати книгу - "Розмір має значення"

ходить зліва направо рядочками, один до одного, до самого низу, а тоді знов. І при цьому розтягує картинку в боки. Це суто оптичний ефект, його не можна заміряти лінійкою, але він є, і є постійним. Отже, нормальна людина бачить себе по телевізору ширшою на вісім-десять відсотків і жахається - невже це я? А людина худорлява по телебаченню має вигляд нормальної, ви собі таке уявляєте? Отже, поступово й неупинно, буквально за якихось триста років у людства абсолютно викривилися критерії норми. Бути худим стало модно. Бути худим стало престижно, а головне - лікарі піддалися загальному психозу і, так би мовити, «науково» довели, що бути худим - це означає бути здоровим. Вони проігнорували навіть той очевидний факт, що середня тривалість життя ніяк не пов’язана з комплекцією, а перед у цьому показнику ведуть нації, однозначно огрядніші. З’явилася ціла індустрія схуднення. Терміново було вигадано нові хвороби, наприклад, целюліт, на лікування якого сьогодні витрачається більше грошей, ніж на розробки онкологів. І навіть - ви чули про таке? - історики приєдналися до загальної вакханалії, довівши, що Клеопатра загинула зовсім не від укусу змії, а від того ж таки целюліту!

Я теж чув про це відкриття, але, присягаюся, не надав йому ніякого значення. Мені здалося, що старий перебільшував. Бо вчені лише висловили гіпотезу, що Клеопатра помітила в себе целюліт, через що й вирішила накласти на себе руки, проте битися об заклад щодо цього я б не став.

- А між тим я провів домашній експеримент, - вів далі академік, - замовив собі відеокамеру й телевізор, які використовують вертикально розгортку. Тобто в них світловий промінь ходить згори-вниз. І що ви гадаєте? Зніматися для мого телевізора вмить полюбили всі знайомі жінки. «Він у тебе компліментарний», - казали вони. У ньому виглядаєш стрункішою та красивішою. Ви подумайте, яке поєднання - стрункішою та красивішою! Але особливо небезпечною ця мода стала для української нації. Якщо ви знаєте, у мові наших предків слово «худий» було синонімом слова «поганий». Більш того, традиційні обводи української жінки були сформовані тисячорічною цивілізацією, і не якомусь там паршивому телевізору заперечувати їх. Ґрунтовні стегна, в які так зручно упираються руки, тонка талія, високі пишні груди - ось традиційний тип української красуні. І саме таких жінок ми обираємо, коли настає пора одружуватися, і саме такі жінки родять нам здорових дітей, справжніх українців. І саме тому ми вижили як нація попри сторіччя рабства, прямого нищення та різних поневірянь. Отож уявіть собі - цьому останньому механізму захисту українців, самій нашій біології, сьогодні кинуто виклик. Сьогодні модно бути схожим на рибу тюльку! На дошку! На бліду спірохету!

Старий так розхвилювався, що я мусив зганяти по воду, аби повернути розмову в ділове річище. Емоції - це добре, але їх до справи не підшиєш. Ні, все-таки не дурний я хлоп. Розсекретив академіка, хоч як хитро він заховався. Що там не кажіть, а УГС - це сила. Не знаю, як щодо біологічного захисту самої природи, але поки в українців є такий захист, як УГС, ми непереможні. Недаремно сюди беруть найкращих!

- Я вирішив боротися, - продовжив старий, коли відпився водичкою. - Я написав аналітичну записку, у якій обґрунтував необхідність переходу телебачення на вертикальну розгортку. Це не так дорого, бо на першому етапі можна було б навіть використовувати старі телевізори, поставивши їх на бік. І що ви гадаєте? Ці кляті інформаційники вирішили, що я зазіхаю на їхню територію! Вони просто висміяли мою ідею, хоч і визнали, що з технічної точки зору її можна реалізувати. Ви чуєте, можна реалізувати! А скільки було пролито ядучої слини! Ви просто не уявляєте собі це змагання в дотепах, цей воронячий бенкет, який вони влаштували! Мовляв, якщо дехто досяг успіхів у біохімії, це ще не означає, що він може диктувати свою волю в інформаційній галузі. Одне слово, мене поставили на місце. На належне мені місце науковця. І я вирішив, що коли Бог дав мені до рук таку зброю, як наука, то гріх витрачати час на те, аби переконувати бюрократичних нездар та заздрих міщан. Біохімія - це дуже сильна зброя. Отже, я взявся до праці.

Роки, проведені старим в лабораторіях та за комп’ютером не минули марно. Власне, в процесі досліджень і з’явилася методика точкового впливу на людські органи, що отримала ім’я на честь винахідника - академіка Майбороди. І саме завдяки їй українські біохіміки остаточно пішли у відрив від своїх закордонних колег. Грузини кажуть у таких випадках: «Коли ти прийшов, я вже пішов геть». Тобто ми вже думали про наслідки, коли інші лише аналізували причини.

- Отже, я вирішив зіграти на протиході всезагальному захопленню. Гаразд, подумав я, вони хочуть стати худими, аби подобатися чоловікам? А я зроблю так, аби чоловіки остаточно від них відвернулися. Аби схиблені на шкідливій моді не отримали шансів на продовження свого роду. І спосіб, до якого я врешті-решт вдався, ви знаєте.

Так, цей спосіб можна назвати «поправкою до еволюції». А втім, хто сказав, що це еволюція? Це лише тенденція, а виправляти тенденції сам Бог велів. І дійшовши такого єзуїтського рішення, мені залишилося тільки забезпечити його розповсюдження.

Академік не став докладно зупинятися на всіх складнощах організаційного характеру, але я чудово собі уявляю, як то воно було чистому науковцю, мешканцю бібліотек та лабораторій, можна сказати, відлюднику опинитися на вістрі сучасного маркетингу та потрапити у фінансові та організаційні нетрі. Бо крім організації офшору, пошуку сировини та анонімного налагодження виробництва, належало «всього лише» вигадати нову торгову марку та вивести її на ринок. За таке масштабне завдання не взявся б навіть агент першого класу УГС, хоча ні, тут я перебільшую, бо нашим агентам усе до снаги.

- Вам хтось допомагав? - уточнив я.

- Книжки, - посміхнувся академік. - Єдині радники старого відлюдника.

Зрозуміло. Що-що, а читати книжки він умів. І не так, як ми з вами читаємо детективи, а по-справжньому.

Так, треба зауважити, що дідусь виконав просто-таки гігантську роботу. От що значить стара школа! Каюсь, я б ніколи не наважився на щось подібне без консультації з фахівцями, наприклад, спеціального аналітичного відділу. Я подивився на академіка з відвертою повагою, бо вмів поважати супротивника. Хоч, відверто кажучи, чим далі вів старий свою розповідь, тим більше в мені розвивалося бінарне сприйняття. Ну який, скажіть, з нього супротивник? Він хотів зробити щось погане? Навпаки. Він боровся з нами? Ні, розколовся при першому запитанні «в лоба».