Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

- Ось як, - знизала плечима Рейна, - співчуваю, що порушила твої плани на життя. Але тут таке діло. Тебе шукаємо не лише ми, а й служителі Білого храму. І вони менш люб'язні.

- Мені до цього діла немає, - відмахнувся Аспер, - я можу постояти за себе.

- Впевнений? - гордо зиркнула на нього Рей, - а сам-то так легко попався.

- Послухайте… - мляво почала Сафія, - я не розумію, що відбувається. Може, хтось просвітить мене? І… можна цю залізяку прибрати від моєї спини?

  Рейна відскочила вбік і ніжно приклала меч до своєї щоки.

- Вона не хотіла тебе образити, - пробурмотіла дівчина і одразу глянула на Сафію, - жахливе невігластво.

- І все ж ... - Сафія зробила крок до лиса, - Аспер, про що вони?..

- Про те, що ваш коханий - безвідповідальний боягуз, - знизав плечима Таск - найімовірніше, він ще й слабак. Але настільки самозакоханий, що визнати цього не може.

- Таск ... - Рейна спробувала смикнути спригана, але було вже пізно.

- Ану повтори! – прогарчав лис.

- Я кажу, єдина причина, через яку ти не хочеш приєднатися – це хвилювання лише про свою дупу. Але, думаєш, вона буде у безпеці, коли Ален перейде до наступу?

- На бійку нариваєшся?! – очі Аспера спалахнули.

- А ти що, здатний на бійку? – криво усміхнувся Таск.

- Не потрібно! Аспер, будь ласка! – заголосила Сафія.

- Та ні, подруго, відійди ... - Рейна відсторонила її рукою убік, - давай подивимося.

- Ти не розумієш!..

- У бійках я дуже розумію, - Рейна кровожерно облизала губи, - так що циц.

Сприган ступив до лиса, в руках його блиснули чакри. Лис напружився. І в ту ж мить несподівано повіяло холодом. Рейна помітила, що під її ногами трава покривається інієм, а від дихання видно пару. У руках ойо матеріалізувався меч. Поступово, від рукояті до вістря. Це був незвичайний клинок, напівпрозорий і холодний, наче з криги. Його рукоять була простою, але лезо… воно вигиналось наче живе. До самого вістря воно звивалось наче по спіралі. Виглядало гарно, але це не робило меч менш небезпечним. Рейна напружилася. Таке лезо могло не лише колоти та різати. При правильному поводженні цей гарний клинок міг виривати шматки плоті. І щось їй підказувало, що цей гордовитий білий лисиць вміє ним користуватися.

Таск розправив плечі. Бій розпочався. Задзвенів метал. Чакри вдарялися об крижаний клинок. Рухався він швидко, точно, чітко. Кожен його удар був націлений на ручку клинка лиса. У свою чергу, білохвостий легко парирував кожен удар. З кожним випадом бій ставав дедалі агресивнішим.

- Непогано, - посміхнувся сприган, метнувши чакри навхрест, - чудово б'єшся, як на боягуза.

- Стули пельку! - прогарчав Аспер, - що розуміє такий ланцюговий пес, як ти?! Не бажання жити за чужою вказівкою – це не боягузтво!

- Ви б це... про ланцюгових не жартували! - прошипіла Рейна.

- А ти взагалі не лізь! - лис на розмах ударив по лезу чакри, та відскочила, але Таск спритно спіймав її і пішов у ближній бій, - ви готові дозволити якійсь «легенді» вирішувати ваше життя! Безвольні! Слабкі!

- А ти, значить, сам по собі! - сприган наносив блискавичні удари по крижаному клинку, відтісняючи лиса.

- Вірно! - важко дихаючи відповів він, - ніяка легенда не вирішуватиме, як мені жити!

- Ти сліпий! Невже не розумієш, що не зможеш бігати вічно!

- Це не твоя справа!

- Та зробіть що-небудь, леді! - Сафія вчепилася в руку Рейни, - якщо їх не зупинити…

- Хтось із них помре, - закінчила за неї вовчиця спокійним тоном, - адже в цьому і сенс бійки, хіба ні?

- Та як же так!

Удари сипалися один за одним. Рейна задумливо спостерігала за битвою. Сафія нервово кусала губу постійно вигукуючи фрази «заспокойтеся» і «зупиніться», але її продовжували ігнорувати. Рейна ж намагалася відчути бій. Таск рухався обережно. Рухи його були дуже швидкими, але кожен удар був розрахований, він намагався пізнати супротивника, вивчити його. Аспер у свою чергу діяв агресивно та безрозсудно. Але саме це у якийсь момент подарувало йому перевагу. Адже поки Таск міркував, Аспер нападав і досить запекло. А ще Рейну напружував його клинок.

Містичний клас. Клинок ніс у собі руйнівну міць, від нього віяло холодом, і він самовідновлювався просто на очах. Кожен удар чакр Таска вибивав ледь помітні уламки льоду з леза, але тріщини відразу затягувалися. Все навколо них покрилося тонкою кіркою льоду, від тіл, що розпалилися в бійці, йшла пара. Рейна помітила, що Таск втрачає рівновагу на кризі. Якоїсь миті йому стало важко швидко маневрувати, ноги ковзали на покритій льодом землі. І як тільки це засік Аспер, його удари стали ще агресивнішими. Тепер уже відтісняли спригана.

Черговий помах. Дзвін. Чакри розлетілися в різні боки, а Такс, послизнувшись, упав на траву. Аспер заніс меч над його головою і без вагань з розмаху вдарив. Закричала Сафія. Але кров не пролилася. Крижане лезо вдарилося об сріблястий клинок Рейни. Та стояла між сприганом та ойо, а в голові була лише одна думка «встигла».