Читати книгу - "Вигнанець, Nadya Michaels"

Залишивши начальника розбиратися з церковниками, я непомітно обійшов будинок. О! Я ледве зумів стримати задоволений вигук. Біля входу для прислуги темніла характерна масляниста пляма. Вона була ледве видима. Але ж була! Це вже щось, особливо якщо зважити на мої попередні невдачі.

Це давало можливість припустити, що і в цьому і перших трьох випадках орудував темний, незважаючи на те, що на перший погляд здавалося, ніби жертву вбили одним із фізичних способів. Швидше за все, каліцтва завдавали тілу вже після смерті. Чи мало це якесь значення? Мало і величезне! За допомогою специфічної магії темні збирали смерті своїх жертв, укладаючи їх до спеціальної посудини для того, щоб потім використовувати їх у чаклунських ритуалах. У момент смерті завжди відбувається величезний викид енергії, особливо якщо людина померла раніше визначеного їй часу. Якщо цю енергію звільнити у певний момент і правильно направити, можна створити будь-яке заклинання і навіть отримати майже безмежну владу. Саме тому свого часу практично всіх темних винищили. Залишилася лише невелика група некромантів, але в поряд з темними вони були як кілійські овечки поряд з вовками.

Ті висновки, яких я дійшов, настільки мені не сподобалися, що я на хвильку притулився до холодної стіни будинку, щоб заспокоїтися. Якщо мої припущення вірні, то темний зібрав уже четверту смерть і, швидше за все, на цьому не зупиниться. А вистежити його здатні або маги високого рівня, або перевертні, котрим її сліди нестерпно смердять. А тому напрошувався один-єдиний висновок: церковники не зможуть знайти вбивцю. Тоді навіщо імператор їх покликав?

Питання було риторичне, і я вирішив не зациклюватися на ньому. Тим більше, що ледь помітний слід і гидкий сморід тяглися далі, геть від будинку віконта Трев'є. Розміркувавши, що Лерне навряд чи знадобляться тут мої послуги, я рушив по сліду.