Читати книгу - "Мистецтво кохання"
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Мистецтво кохання" автора Публій Овідій Назон. Жанр книги: Інше. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
бог, чуючи просьбу палку, 443 Про обіцянки тоді не забудь: обіцянка — не шкодить, 444 Нею ж усякого ти можеш зробить багачем. 445 Той, хто повірив хоч раз, не покине надії, богині: 446 Хоч і брехлива, та все ж годі без неї прожить. 447 От подарунок даси, а тебе — ще й покинути можуть, 448 Бо ж домоглася свого, втрата вже їй не страшна. 449 А не даси — їй надія шептатиме: "Ще ж подарує…" 450 Так рільника з дня на день дурить безплідна рілля. 451 Так і завзятий у кості гравець, аби лиш не програти, 452 Все програє, а рука тягнеться знову до гри. 453 Перша турбота твоя — поєднатися без подарунку: 454 Щоб не даватись дарма — буде твоєю всякчас. 455 От і пошли їй листа, що в мереживі слів найніжніших, — 456 Перший він слід прокладе, настрій розвідає там. 457 Таж підманув колись лист — на яблуці напис — Кідіппу: 458 Лиш прочитала його — тут же піймалась у сіть. 459 Нум до науки, о римське юнацтво! Й не тільки для того, 460 Щоб за підсудних тремких гарно стояти в суді: 461 Як простолюддя, хмурного суддю і сенат щонайвищий — 462 Схилиш ти й дівчину так словом ученим своїм. 463 Не похваляйся, проте. Не спіши з красномовством до часу, 464 В мову свою навмання пишних речей не вплітай. 465 Хто б то, крім дурня хіба, до дівчини вчено звертався? 466 Скільки разів через лист діло все йшло нанівець! 467 Так, як говориш, пиши, щоб довіра була, та ласкаво — 468 Начеб ти бесіду вів, начеб у вічі дививсь. 469 Раптом не прийме листа, відішле його, не прочитавши, — 470 Ще прочитає колись, кроку назад не роби. 471 З часом же бик до ярма, до повільного плуга звикає, 472 З часом кориться вузді ще не об'їжджений кінь. 473 Перстень, залізне кільце од постійного тоншає вжитку, 474 Сам же окрайцем стає, краючи землю, леміш. 475 Камінь, хоч він і твердий, вода, хоч яка вона плинна, — 476 Брилу камінну, проте, сточує плинна вода. 477 Ти й Пенелопу саму — постарайся лишень — переможеш, 478 Трою, за рік чи за два, — візьмеш ти, візьмеш-таки! 479 А прочитавши, одвіту не дасть — до одвіту не силуй: 480 Тільки б читала твої сповнені ласки слова. 481 Що прочитає, на те як не нині, то завтра відпише: 482 З часом, по крокові крок, стане близькою тобі. 483 Спершу — чого не бува? — ти гіркого листа прочитаєш: 484 Марні зусилля, мовляв; більше, прошу, не турбуй. 485 Просить, а думає так: "Налягатиме ще — поступлюся". 486 Тож осягнеш ти свого, лиш наполегливий будь. 487 Може, на лектиці кралю твою, що лягла собі навзнак, 488 Слуги нестимуть; її — мов ненароком зустрінь, 489 Слово до неї промов, та не прямо кажи — манівцями: 490 Так ти в оману введеш вухо злобливе чиєсь. 491 Може, сама на прогулянку вийде під портик розлогий — 492 З нею дозвілля й своє не забувай розділить. 493 То трохи спереду йди, то, відставши, — дещо позаду; 494 Часом приспішуй ходу, часом поволі ступай. 495 Можеш на відстані пари колон, для поваги, триматись, 496 Можеш пліч-о-пліч іти — жодного сорому тут. 497 Сяде в театрі, всім очі милуючи, — сядь побіч неї: 498 Буде на чому й тобі гарно попасти свій зір. 499 Тільки частіш поглядай, досхочу подивляй її вроду, 500 Мову веди звіддаля — знаками, порухом брів. 501 Щедро тому, хто зображує дівчину, бий у долоні, 502 Хто за коханця — тому ще запальніше плещи. 503 Стане — за нею вставай; сидить — не схоплюйся з місця, 504 Бо відтепер не тобі час твій належить, а їй. 505 Не кучеряв лиш волосся свого розігрітим залізом, 506 Каменем звітрених скель заросту ніг не стирай. 507 Хай цим займаються ті, хто звеличує матір Кібелу 508 На верескливо гучнім, як у фрігійців, ладу. 509 Врода недбала — окраса мужів. Чи не викрав із Кріту 510 Міноса доньку Тесей, хоч кучерявий не був? 511 Чепуруном Гіпполіт не ходив, а сподобався Федрі, 512 В лісі б Адонісу жить — рани ж богині завдав. 513 Зваблює хай чистота й засмаглість на Марсовім полі, 514 Тога нехай на тобі гарно, рівненько лежить. 515 Зуби — щоб чисті були, язика щоб ніде не кололи, 516 Хай не гуляє нога в надто широкім взутті.
Перейти на сторінку:
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мистецтво кохання», після закриття браузера.
Подібні книжки до «Мистецтво кохання» жанру - Інше:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Мистецтво кохання"