Читати книгу - "Подих диявола."
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Оскар стояв, зовсім спантеличений. Думки роїлися в нього в голові, немов бджоли у вулику. Як не напружував він мозок, ніяк не міг зрозуміти, що сталося з Шарлотою. Зрештою, він махнув на все рукою й повернувся до кімнати, щоб перевдягтися.
— Жінки!..— пробурмотів він.
4Ї жа, що її приготувала Еліза, була така само гарна, як і очікувалося: курчата, запечені в тісті, екзотичні овочі та смажена картопля. До цього подавався соус зі сметани із прянощами. Ніхто, крім Оскара, не зняв нового одягу, і хлопці поводилися так, начебто змагались, у кого кращі манери. Неначе намагалися довести, що зустрічають усе ж таки по одежинці. Зрадники! Оскар метав на друзів нищівні погляди, але вони немов їх не помічали. Вони весело базікали, жартували й поводилися так, начебто вечеряти в новому одязі — найбільш природне заняття у світі. Але ж усього два роки потому вони були обшарпанцями й жили на вулиці.
Здається, Гумбольдту сподобалося те, що він побачив. Принаймні, він утримався від своїх звичайних скептичних зауважень. Хоча причиною цього могли бути й інші думки. Оскар помітив, що батько виглядав досить неуважним. Напевно, думав про свою нову машину. Оскар усе б віддав, аби дізнатися, що ж ховається в сараї, але згадав слова Елізи й промовчав.
Після вечері прибрали зі стола, вимили посуд і зібралися перед каміном. Еліза обіцяла, що вони покажуть свої покупки вченому до того, як лягти спати.
Лєна купила собі гарну шпильку з бурштиновою прикрасою, Віллі — колоду карт, за допомогою яких можна було показувати фокуси, Берта вразив складаний ніж зі штопором, а Мицик вибрав для своєї колекції чудесного лицаря — вирізаного з дерева й розфарбованого.
— А що купив собі ти? — запитав Гумбольдт.
— Ось,— Оскар простягнув йому книгу, що, як він думав, повинна сподобатися батькові. У ній було кілька чорно-білих картинок і схематичних малюнків, які скидалися на ілюстрації в наукових публікаціях. Дослідник узяв тоненький том і почав його гортати.
— Джон Клів Сіммс «Теорія концентричних кіл»,— із гордістю сказав Оскар.— Книга про порожню Землю.
Він знав, що батько схвально ставився до того, що він читає не тільки романи, але й наукові книги, і був дуже здивований, коли той раптом розсміявся.
— Ну й читання ти собі купив,— витер він сльозу в куточку ока.— Я не знав, що її переклали з англійської. Сподіваюся, ти не сприймаєш усе це всерйоз.
— Чому? — розчаровано запитав Оскар. На звороті книги було написано, що саме вона надихнула Жуля Верна на написання роману «Подорож до центру Землі[2]». Вона не може бути поганою!
Батько знову розсміявся, та так, що Оскар образився.
Підбігли друзі, щоб теж подивитися на книгу.
— Що трапилося?
— Джон Клів Сіммс був капітаном американськоїармії,— пояснив Гумбольдт.— Він стверджує, що Земля — порожнє тіло, всередині якого існує Сонце. Втім, цю теорію до нього висували англійський астроном Едмунд Галлей і швейцарський математик Леонард Ейлер. На їхньому прикладі можна побачити, що навіть великі вчені не можуть уникнути помилок. Ця ідея виникла, коли люди намагалися пояснити деякі фізичні явища. І вони думали, що не тільки Земля, але й такі планети, як Венера, Меркурій та інші мали бути заселені. Нібито життя мало розвиватися всередині цих небесних тіл.
— Усередині? — Берт широко розплющив очі.
— Далі краще,— вів далі Гумбольдт.— Сіммс переконував конгрес у тому, що до Південного полюса необхідно відрядити експедицію. Він припускав, що саме там розташований вхід у порожній світ.
— Чому там?
— Головним аргументом було північне сяйво. Він не міг пояснити, як воно з’являється, і стверджував, що це світло, що проникає з-під льодовиків. Чудово, правда?
Шарлота насупилася:
— А що стало з експедицією?
— Нічого. Її спорядили, але вона не відбулася. Учасники підняли бунт. Імовірно, вони зрозуміли, що повірили шарлатанові. Вони відмовилися вважати його керівником команди й розійшлися. Якщо ти прочитаєш книгу критично, а не будеш сліпо вірити всьому, що там написано, то багато чого навчишся. Теорія про порожній світ нічим не обґрунтована, але, боюся, деякі ідеї, якими б абсурдними вони не були, проникають у розуми деяких людей і пускають там коріння. Але в будь-якому разі, це цікаве читання.
Оскар схопив книгу й сховав. Йому дуже захотілося повернутися до своєї кімнати.
Гумбольдт із посмішкою подивився на хлопців.
— Ви вибрали чудові речі, я дуже задоволений.— Він надпив ковток портвейну.— У мене теж є для вас новина. Поки вас не було, до нас заїжджав кур’єр. Він привіз листа, якого його мені не хотілося б від вас приховувати.
Він поліз у потаємну кишеню жилета й вийняв жовтуватий аркуш паперу, на якому стояла адреса відправника — Берлінського університету. Нижче йшов довгий текст, написаний тонким пером. Гумбольдт зсунув окуляри на кінчик носа, відкашлявся й почав читати.
— Високошановний пане Донхаузер,— він зробив багатозначну паузу. Усі в цьому домі знали, як ученого зачіпало, коли до нього зверталися офіційно. Сам він був переконаний, що є позашлюбним сином Александра фон Гумбольдта, чого, на жаль, не міг довести напевно.— Я розумію, що мій лист застане вас у не надто сприятливий час, але все ж таки хочу випробувати свою удачу. Ви
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подих диявола.», після закриття браузера.