Читати книгу - "Молитва Ябеца, Брюс Вілкінсон"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Послухайте, Террі, — сказав я, — вже дуже мені хотілося б дізнатися, чим там у вас сьогодні справа скінчиться. Що б не сталося, прийдіть до корабля до відплиття і розкажіть мені, о'кей?
Террі погодився й побіг, махнувши мені на прощання рукою. Увечері, коли всі, хто плив на кораблі, вже повернулися з міста, я в чеканні ходив по палубі. Почуття самітності і якоїсь спустошеності, як і раніше, не залишало мене. Я намагався уявити, що ж насправді відбувалося сьогодні з моїм співрозмовником у кафе, що відбувалося в його серці? Капітан наказав:
— Віддати швартові!
Я пішов на корму помилуватися злагодженою роботою матросів і тут раптом побачив, що по березі, взявшись за руки, біжить за кораблем юна пара. Підійшовши до борта, я перегнувся через поручень. А вони, підбігши ближче, помітили мене і стали навперебій кричати:
— Ми знову разом! Ми завжди будемо разом!
Мене настільки підбадьорило те, що зробив Бог, що до кінця мені здавалося, що я сам лечу на хвилях радості. Бог зробив так, щоб ми з Террі зустрілися. Він вів нас один до одного з того самого моменту, як я попросив Його поширити мої межі для служіння Йому.
ЖИТИ ЗА БОЖИМ РАХУНКОМ
Усі ми, незалежно від наших здібностей, освіти, професії, покликані вершити Божі справи на землі.
Назвіть це, якщо завгодно, життям по вірі, чи служінням, чи щоденною християнською працею. Але як не назвати, це саме те, до чого Бог закликає людей. Тому що, як не сумно це усвідомлювати, більшість віруючих, вочевидь, намагаються самоусунутися від подібного життя, життя благословенного, присвяченого і впливового.
Своє самоусунення більшість із нас мотивують нібито тверезою самооцінкою, але наша арифметика нікуди не годиться. Наприклад, коли ми намагаємося зрозуміти, які саме межі споконвічно визначені для нас Богом, то в глибині душі вирішуємо приблизно наступне рівняння:
мої здібності
+ досвід
+ освіта
+ хто я є насправді і як сприймають мене навколишні
+ моє минуле
+ чого чекають від мене інші в майбутньому
= визначені мені межі.
І скільки б ми не слухали проповідей про надприродну Божу силу, яка діє через нас, — ми просто випустимо з уваги значення цього маленького слова через. Зрозуміло, ми говоримо, що хочемо, щоб Бог діяв через нас, насправді ж маємо на увазі — нами чи разом з нами. Але Боже слово — нагадування нам — те ж, що Він дав євреям, які повернулися з полону на спустошену рідну землю: «…не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот» (Зах. 4:6).
Наш Господь діє саме так: через звичайних людей, які вірують у великого Бога, Який через них вершить Свої справи. Він чекає усього лише нашої готовності. Це означає, що Боже рівняння виглядає приблизно так:
моя готовність і слабкість
+ Божа воля і надприродна сила
= поширення моїх меж.
І коли ви починаєте ретельно просити (молити!) про більш плідне служіння і більшу відповідальність для Його слави, Він дає вам усі можливості і виводить назустріч вам необхідних людей. Можете Йому вірити. Бог ніколи не пошле до вас того, кому ви не зможете допомогти, Його силою і за Його ведінням. Повірте, вступати в нові Його межі майже завжди боязко. Але ледь ви вступите в ці межі, як усією своєю істотою відчуєте трепет від могутньої присутності Бога, Який відтепер веде і направляє вас. Ви станете як Петро та Іван, яким у потрібний момент Бог завжди посилав потрібні слова.
Одного разу у відповідь на молитви Дарлін про розширення її служіння до нас у двері постукала малознайома сусідка.
— Мем, — проговорила вона крізь сльози, — мій чоловік помирає, а мені ні з ким навіть поговорити. Допоможіть мені!
Межі розсунулися.
Зустріч відбулася.
Нещодавно, їдучи потягом з одного кінця Сполучених Штатів в інший, я молився про поширення меж. Коли я обідав у вагоні-ресторані, то попросив Господа послати мені людину, якій потрібен Він. І відразу до мого столика підсіла жінка і сказала:
— Я хочу дещо у вас запитати.
Вона знала, хто я такий, але, крім імені, мало що про мене знала. Виглядала вона схвильовано.
— Чим можу допомогти? — запитав я.
— Я боюся антихриста, — відповіла вона. — Ось уже п'ятдесят років я живу в жаху від того, що не впізнаю його, коли він прийде, і буду обманутою ним і одержу знамено його або ім'я звіра.
І це несподіване запитання жінки, яку я з тих пір не бачив, призвело до зворушливої бесіди і глибокого духовного пробудження.
Межі розсунулися. Зустріч відбулася.
ВАШЕ МІСЦЕ У ПЕРШОМУ РЯДІ
Молитися про поширення меж — значить молитися про чудо. Адже це так просто! Чудо — це Боже втручання, завдяки котрому відбувається те, що не могло статися природним чином. Саме це, і ніяк не менше, відбулося з Ябецом, який переступив межі власного імені і нібито визначених йому життєвих обставин.
Чи вірите ви, що чудеса відбуваються і в наш час? Адже багато християн, з якими мені доводилося розмовляти, у це не вірять. Я нагадую їм, що чудеса зовсім не обов'язково повинні скасовувати природний хід речей, щоб відбулася надприродна подія. Коли Христос змусив бурю затихнути, Він не скасував природний хід речей: буря все одно затихла б рано чи пізно. Але Він незвичайним чином викликав природну зміну погоди. І коли Ілля молився про припинення дощів, Бог по молитві його зробив природне чергування дощів і посухи.
І так само чудодійна Божа сила з усією ясністю
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Молитва Ябеца, Брюс Вілкінсон», після закриття браузера.