Читати книгу - "Повернути себе. Том 2, Олександр Шаравар"

            Треба було розібратися, через що в тій області слабшає посилений сигнал управління безпілотників. Заодно знищити якомога більше тварюк.  Фіск із Терном опинилися в одній команді двійки. Не найкращий варіант, тому що Терн був новачком, але Декс вважав, що досвід минулого життя Фіска дозволить тому нівелювати їхні мінуси.

            Крім них, було ще дев'ять таких двійок. Завдання у всіх було просте: очистити сектори навколо центрального від якомога більшої кількості тварин, щоб формер відразу після активації не спробували знищити. Ну і розібратися в ослабленні сигналу. Шістнадцятий, двадцять перший і тринадцятий сектори Фіск з Терном швидко зачистили, всього вони зустріли близько сотні тварин, але більше, ніж по п'ятеро разом, вони нікого не зустрічали.

           Сектори знаходилися на березі річки та більша частина секторів була саме річкою, у зв'язку з цим вони були малолюдні, всього кілька десятків будинків на набережній, з одного боку - річка, з іншого - великий міський парк. У самому парку приземлився малий носій зіургів. Але дрони-розвідники, запущені хлопцями, показали, що місцеві про нього вже подбали, від носія мало що лишилося.

         А ось сімнадцятий сектор припадав однією стороною до парку, а другою – до одного з центральних районів Тритауна, в якому перебувала більшість офісних будівель.

         Тут уже була дуже щільна забудова. На відміну від набережної, все було покрито пластобетоном. Не було видно жодного шматочка землі. Забудова нагадала Фіску спогади ще із Землі про типову міську забудову Америки. В основному це були п'ять-семи поверхові будинки старої забудівлі з товстими стінами, здатними витримати навіть постріли артилерії малого калібру.  Фіск пам'ятав, як він у цьому районі займався хлопцями. Жив тут переважно середній клас офісних хом'ячків, і у зв'язку з цим тут було багато питних закладів середнього рівня.

          Ось на виході з барів і чекали хлопці людей, що випили, більшість ледве трималися на ногах. А далі відволікання уваги, телекінез на кишені та анонімні чіпи вже в руках Фіска. Також у двох кварталах від поточного місцезнаходження знаходився бордель, який приносив найбільшу виручку йому у важкій справі перерозподіл коштів нужденним.

        Саме там він лише за кілька днів до вторгнення пограбував двоюрідного брата. Здавалося б, минуло трохи більше ніж місяць з тих часів, а за відчуттями - роки. Біля чергового провулка Фіск сповільнився, бо відчув, що на нього чекає засідка. Причому не із зіургів чи архів, а людська засідка. Недовго обдумавши ситуацію, хлопець вирішив не затримуватися, а тому активував техніку відводу очей і зник з поля видимості грабіжників. Те, що вони збиралися не для того, щоб піти в бібліотеку, Фіск був упевнений, про це говорили емоції, якими вони фонтанували.

          Заради інтересу, проходячи провулок, Фіск уважно оглянув обличчя трьох хлопців. Знайомих він не виявив, тому, не затримуючись, продовжив свій шлях до четвертого квадранту, де він повинен буде зустрітися з Пашу.

        Згадуючи сьогоднішні бої, Фіск зрозумів, що його бентежило – зіурги та архі були не такими прямолінійними, як на початку вторгнення, вони чудово вміли ховатися, влаштовувати засідки та мислили вони тривимірно.  Дуже вже було неприємно отримати зверху ловчу сітку, яка ледь не вивела з ладу щити на скафандрах. По самій сітці проходили дуже потужні електричні розряди, які могли й скафандр вивести з ладу.

         Лише здатність Фіска знищувати матерію дозволила вибратися хлопцям із пастки. Ось тільки на той момент на них вже чекала п'ятірка зіургів, які, наставив променемети, натякали про здачу в полон. Терн, використовуючи двигуни в ногах, злетів на дах, а ось Фіск спробував відвести та знищити тварин. Це вдалося легко. Тоді Фіск ще не знав, що  за ними прийдуть і тварюки з імунітетом до його здібності.

         Надалі так вони й переміщалися: Пашу на даху прикриває, Фіск стягує він тварюк, розкрившись на всю псіонікою. Зіурги прагнули до нього як намагнічені. Де й гинули від пострілів зверху Терна чи здібностей Фіска. Так і було, поки хлопці не нарвались на стійких до псіоніки білих зіургів та на міміків. З ними вже було набагато складніше боротися.

        Гучний жіночий крик вивів зі стану зосередження, у якому перебував Фіск, він постійно моніторив округу щодо небезпеки. Визначивши напрям крику, Фіск вже за п'ять секунд підтягнувся на підвіконні другого поверху і через вікно зазирнув усередину.  Виявилося, що кричала жінка, яку тримав за руки за спиною один чоловік, а другий бив її по обличчю ляпасами. Від сили ударів у неї на щоках були рани, що кровоточили.

           У кутку приміщення сиділа дитина, якій на вигляд було не більше трьох років, і переводив свої погляди то на жінку, то на чоловіка, який бив її. Зважаючи на все, вона була матір'ю дитини. Принаймні їхня схожість була в наявності. Фіск думав, що перед небезпекою знищення від зіургів люди вирішать залишити всі розбіжності на потім. Але мабуть, бути такими виродками в крові у людини. Завжди знайдуться такі люди.

         Дивитися на це було неприємно Фіску. Хоч жінка і була для нього чужинкою, залишати все так хлопець не збирався. Але й убивати чоловіків він не буде, цілком можливо, що він чогось не знав, а своїми діями зробить лише гірше. А тому вирішив просто вирубати їх.

         Невелике розумове зусилля й обидва мужики впали на підлогу кімнати, знепритомнівши від ментального удару. Окрім Фіска, крики привернули увагу й зіургів. З каналізації вилізло три зіурги, і, обережно оглядаючись, вони попрямували до будинку. На щастя, відведення очей все ще діяло, і вони не виявили хлопця.

         Ось проти їхньої смерті ніхто не буде з людей. Посміхнувшись своїм думкам, Фіск зробив кілька десятків дірок у їхніх тілах і ті, кричачи від болю, швидко спливли кров'ю. Жінка навіть визирнула через те саме вікно і побачила мертвих тварюк.