Читати книгу - "Вітчим для падчерки, Віта Кросс"

Глава 3.1. Елізабет

- Хто? - перепитала про всяк випадок.

 - Вітчим, - роздратована тим, що довелося повторити, Еліза ледь не фиркнула.  

Ось це так. Не те щоб я була проти весілля. Мачуха ще довго трималася. Я думала, що вона знайде вигідну партію раніше, але була вдячна їй за те, що не тягла в будинок кого попало. Просто хіба цей чоловік не молодший за неї?

Сама того не помічаючи я почала порівнювати пару і хоч убийте не могла зрозуміти, що чоловік такої породи, як містер Мітчелл міг знайти в Елізі?

На вигляд йому років тридцять, не більше. Сумнівно, щоб у такого представника сильної половини планети існували проблеми з жінками. Швидше за все, у нього відбою немає від самих отінстаграмленних моделей, які вкладають щомісяця тисячі в свою зовнішність. Так навіщо в його скарбничці перемог потрібна потерта монета? Хоч Еліза виглядала як Кетрін Зета Джонс в свої кращі роки, але так чи інакше блякла на тлі молодого Ероса.

 - Ну, вітаю вас, - не знайшовши більш підходячої фрази я глянула на закохану пару і зустрілася з поглядом льдіністих очей.

Непояснимо чому здригнулася. Дивно, але кожен раз, коли наші очі стикалися я відчувала себе як під мікроскопом. З'являлося бажання сховатися і одягнутися. Настільки пробираючим був його погляд. Оголюючим нерви. Відчуття, що не піддається логіці по відношенню до абсолютно чужої людини.

Ось і зараз у мене в животі знову залоскотало.

Схоже це були всі новини на сьогодні і можна випаровуватися.  

 - Приємного вам апетиту!

Побажала, мріючи скоріше схопити свою тарілку з вечерею і втекти до місіс Дей, щоб розділити трапезу. Я покидала на одну з тарілок вишукані смаколики, замовлені швидше за все в ресторані, тому що готувати ані Еліза, ні Дженні не вміли, налила стакан соку і вже зібралася прошмигнути в арку, як ззаду почулося холодним питальним голосом:

- Хіба ти не за загальним столом будеш вечеряти?

Я тільки відкрила рот, щоб відповісти, як Еліза мене випередила, встромлюючись багатозначним поглядом спочатку в мене, а потім у вільний стілець:

 - Зазвичай Еллі не приєднується до нас за вечерею, але може сьогодні ти зробиш виняток? Як дивишся на це, люба?

Я не приєднуюся? Та мене з десяти років були не раді бачити за загальним столом. В принципі, це було взаємно. Але зараз, коли мачуха кип'ятить мене очима, схоже виходу не було. Доведеться дивитися на те, як Дженні по дурному облизує пальці і слухати світські розмови майбутніх молодят. Прекрасне завершення дня.

 - Звичайно, я з радістю до вас приєднаюся, - напевно від фальші в кожній букві вибухнув би будь-який детектор брехні, якби мене підключили до апарата, але мені було начхати.

Якщо Еліза таким чином намагається здатися краще в очах містера Мітчелла, то мені його шкода. Навряд чи він здогадується, який сюрприз чекає на нього попереду.