Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

- Те, що лікар прописав, - видихнув Антон, спустошуючи залишки коньяку прямо з горла. Вирішено було таки відіспатися, а вже потім ми завалилися в бар. У вухо мені щось нерозбірливо мукала Рита, - одна з вчорашніх нічних пригод, що, разом алкоголем і здоровим сном, таки робила свою справу. Я розслабився і думати забув про дівчисько. Зрештою, що мені до того, хто там кому підморгує?

- Може, поїдемо вже до тебе? - Рита недвозначно потерлася носом мені у вухо. – Тут дуже багато людей… І одягу…

- Не поспішай, мала, - я легенько поплескав її по стегну. Одягу на ній, м'яко кажучи, було зовсім небагато. Навіть майже непомітно, я сказав би. Вже точно без простору для фантазії. Тож уяву включати взагалі не доводиться.

- Я вже вся горю, - шепоче вона мені у вухо, пограючи язичком.

- Ого! – Тоха висунувся за шторку, якою тут прикриваються ніші для відвідувачів. - У нас тут нова красуня з'явилася! Вогонь!

- Ану, - зацікавився Андрюха, не звертаючи уваги на чергову подружку на вечір, що неакуратно сповзає з його стегна від різкого руху. – Хм! А наша новенька час не втрачає!

Забувши про Риту, яка дивом не звалилася на підлогу, я різко висовуюсь за шторку. Ні, ну треба ж, точно вона! У яскраво-червоній сукні звивається на танцполі. Та так, що кулаки знову починають пропускати через себе струм, особливо коли біля неї з'являється якийсь хмир, прилаштовуючись ззаду і притискаючи її до стегон. Просто охреніти, як це не схоже на танець!

- Оце твій похмурий ранковий настрій? - Здригає брови Ед.

- Ага! – весело скалиться Гліб.

- Ось навіть не дивуюся, - Ед скуйовджує волосся і пожирає дівчину таким поглядом, що йому хочеться засадити кулаком з усієї дурі. - Вибач, друже, але серенадам я тебе вчити не стану. З такою малою козирі потрібні самому.

- Навіть не думай, - сам не розумію, звідки в мені раптом стільки злості.

- Краще реально не думай, - вклинюється Андрій. - А то він, здається, зараз просто порве будь-кого, хто просто тупо виявиться поряд! Славко! Ти взагалі як? Чогось фізіономія у тебе зовсім звіряча!

- Відчепись, - шиплю я, відчуваючи, як мимоволі стискаються кулаки. А все тому, що хмир розгортає дівчинку до себе і починає тертися об неї пахом.

   - Славко, охолонь, - Гліб перехоплює мою руку. - Вона тобі нічого не винна, не забув? Ти навіть її імені не знаєш!

– А нічого, що я тут? – обурено раптом починає їсти Рита. І її присутність вже починає здаватися дуже великою помилкою. А те, що готове зараз розірвати мої штани, не має до неї жодного стосунку.

– Заспокойся, – з іншого боку мене хапає за руку Андрій.

______________

Дорогі друзі!

Якщо вам подобається історія, не забувайте додати її до бібліотеки, щоб не загубити! І підписуйтесь на автора! Історій буде ще багато!!! Натиснувши на кнопку " відстежувати автора" ви будете отримувати повідомлення про всі новинки!!! А вони будуть вже дууууже скоро!!!

   Люблю вас!

ВАША Кіра