Читати книгу - "Наслєдіє , Аксінія Ардова "

Олександр виділив онукові свого давнього друга спальню, у будинку їх три, вона найменша, але мені завжди здавалася найзатишнішою. При мені в ній, звісно, ніхто ніколи не жив, але з огляду на те, що меблі в ній були, значить, колись вона була житловою. А тепер у ній житиме Малайя. Сказати, що присутність хлопця мене напружує, я не можу, просто дивним є, те, що Олександр, який цурається людей у принципі, з такою легкістю впустив у наш дім абсолютно незнайому людину. Напевно друг давній, але дуже близький.
Цієї ночі заснути я не могла довго. Раніше допомагала гаряча ванна, сьогодні ж це абсолютно не працювало. До речі, ванну кімнату мені тепер доведеться ділити з Малаєю, вона розташована між нашими спальнями і має двері як у мою, так і в його. Не знаю чому, але мене це абсолютно не бентежить. Можливо тому, що в маю найкращу подругу - хлопеця, і для мене норма чистити зуби, коли за півметра від мене він приймає душ, прикривши свою наготу напівпрозорими дверцятами душової кабінки, чи коли лягає головою мені на коліна, під час перегляду фільму або відео на YouTube, чи коли спить на надувному матраці на підлозі поряд із моїм ліжком, у ночі, коли Олександр відлучається "у справах". Адже коли товаришуєш із людиною досить довгий час нормальним стає те, що ти навряд чи б вважав за норму за інших обставин. Та й у принципі я досить упевнена в собі людина, швидко знаходжу спільну мову з людьми, хоча мало кого пускаю у свою "зону комфорту", у мене практично немає комплексів, раніше злегка бентежила моя бліда шкіра, зараз мені навіть подобається, що я виглядаю як бліда поганка. Мене абсолютно влаштовує моя зовнішність, особливо моє довге руде волосся і очі у мене зелені, красиві дуже. А тепер мені здається, що у мене, до цього всього, ще завищена самооцінка. Тож присутність Малайї в моїй ванній кімнаті та й у житті загалом, навіть з огляду на те, що він тепер, цитую дідуся, "наглядатиме за мною", навряд чи порушить мій спокій.
Я взяла телефон, що лежить на тумбочці біля ліжка, і відкрила діалог у WhatsApp з Крістіаном.
- Спиш?
- Ні.
- Я познайомилася з Малаєю.
- І як?
- Нормально. Він буде жити з нами.
- В будинку?
- Ні, на дереві в дворі.
- Ти знаєш, що я мав на увазі.
- У маленькій спальні з вікнами в ліс.
- Прикольно.
- Дідусь просив познайомити Малайю з тобою, щоб хлопець швидше адаптувався.
- Іншими словами?
- Він буде наглядати за мною.
- Олександр точно не наркоторговець?
- Він стверджує, що ні. Добраніч, поговоримо завтра.
- Солодких снів. Зачини двері в спальню на клямку.
- Ок.
І смайлик з поцілунком.

Я ще півночі думала про те, що мені потрібно поговорити з Корнієм, запитати про його татуювання на шиї. Сон прийшов майже під ранок, тому сьогодні я не прокинулася, а ледве воскресла. Годинник на телефоні показував 7:42, що було добре, оскільки сьогодні неділя і до школи тільки завтра, а то день був би важким.
Прочитавши повідомлення від Гейлі, я відклала телефон і пішла у ванну.
- Вибач, планував закінчити до твого пробудження, - Малайя щойно вийшов з душу, добре хоч встиг прикрити нижню частину тіла рушником.
- Доброго ранку. Все добре. Я не втрачаю свідомість, бачачи оголений чоловічий торс, - відверто зізналася я, оцінюючим поглядом розглядаючи хлопця і , маю зазначити, мені подобалось те що я бачу.
- Це радує, враховуючи обставини, - ледь помітно посміхнувся Малайя. Другим рушником він витирав мокре волосся.
- Незвично. Схожі на шрами, - кивнувши на татуювання, котрі  справді були схожі на рубці від глибоких порізів, три довгі нерівні лінії вздовж ребер з лівого боку і один, два, три, чотири - на правій руці. - промовила я.
Хлопець мовчки пожав плечима, дивлячись на мене з під опущених повік.
- Я звільню тобі полицю під засоби особистої гігієни. - підходячи до умивальника, аби вмитися і почистити зуби, запропонувала я, - Однієї буде достатньо?
- Цілком. - кивнув Малайя, закидаючи рушник до пральної машинки.
- Ти серйозно? - не змогла стримати сміх.
- Що? - хлопець здивовано дивився на мене.
- Ти приймав душ з цим? - показуючи на рожеву пляшечку з полуницею на етикетці, запитала я, нахилившись над раковиною.
Малайя підтвердив мою здогадку рухом голови.
- Весь день і піввечора ти будеш пахнути полуницею, запах дуже стійкий.
- Зате у твого друга буде незабутнє перше враження про мене, - посміхнувся хлопець і пройшов рукою по своїх ще мокрих волоссях.
- Це точно, - покивала я головою і усміхнулася відповідь.

Після розмови у ванній, я не бачила Малайю до самого вечора. Дідусь сказав, що хлопець поїхав у справах. Можливо я недалека тому як не розумію, які справи можуть бути в місті, де ти перебуваєш трохи більше доби.
Під час обіду я дізналася, що наш гість раніше жив на Алясці. Наразі це все, що мені вдалося з'ясувати. Типова поведінка для Олександра. Якщо він вирішив, що мені не обов'язково знати щось, то навіщо витрачати час на поясненнями чому він так вирішив.
Ближче до вечора прїхала Гейлі. Те ранкове повідомлення, яке я проігнорувала, мало такий зміст: "Привітулі. Потрібно зустрітися і поговорити." 
Згодна, дуже оригінально, особливо привітання. Взагалі я вже звикла до того, що Гейлі з'являється в моєму житті лише коли їй щось потрібно - допомога, порада, і зазвичай це пов'язано з вибором сукні або відтінку лаку для її нігтів, рідше, це може бути щось серйозне або дійсно важливе.
Зараз дівчина сидить на веранді і п'є каву з шоколадним сиропом, яку зварив дідусь. 
- Розумієш, він змінився. Ми майже не бачимося, а якщо й бачимося, то він поводиться відсторонено і не так, як раніше. Здається, він втратив інтерес до мене. Тому я хочу запропонувати йому взяти паузу... - сказала Гейлі і подивилася на свій манікюр.
- Не занадто яскравий?
- Ні, нормальний.
У мене є одне запитання до себе - чому я все ще дружу з нею?
- А що ти хочеш від мене? - запитала я, спостерігаючи як Олександр неквапливою ходою ходить поміж кущів лаванди, уважно розглядаючи квіти.
- Ти ж знаєш Крістіана краще за всіх, він тобі як брат. Як думаєш, він нормально відреагує? - Гейлі подивилася на мене з під опущених повік, скорчила безневинну пику.
- До самогубства, я впевнена, не дійде. Майкс сильний, справиться. - З легким роздратуванням вимовила я, розводячи руками в жесті "що там робиш?", звертаючись до дідуся. Він, взявши садові ножиці, з видом "нічого ти не розумієш", заліз на клумбу і почав копирсатися в кущах лаванди. Геть немає чим чоловікові зайнятися.
- Я подумала, що ти злитися будеш. - Гейлі зам'ялася.
Я здивовано дивилася на дівчину. Блаженна їй богу. Мені абсолютно байдуже до її особистого життя, навіть не зважаючи на те, що вона дівчина мого найкращого друга. Так чому я повинна злитися?
Я, взагалі-то, нормально ставлюся до Гейлі, але іноді її поведінка мене дратує. Ось і зараз. Що за цирк? Вирішила кинути хлопця - кидай, навіщо цей театральний виступ.
- Тому, що ти з Джексоном каламутніш? - підняла я брови, невинно плескаючи віями.
Подруга прикрила рот долонею.
- Міллі проговорилася? Ось тобі і дівоча дружба. Вбити її готова.
Я мовчки спостерігала, як Гейлі поставила чашку на бильце дивану і, виймаючи телефон зі свого фіолетового рюкзака, декілька хвилин сиділа і мовчки дивилася на нього.
Звичайно, про те, що подруга вже кілька тижнів спілкується з Джексоном, мені розповіла Міллі. Хто ж, як не вона. Кілька днів тому дівчина навіть надіслала повідомлення з фото, на якому Гейлі з хлопцем обіймаються на пляжі. Зробила вона це не тому, що засуджує вчинок "найкращої подруги" або хвилюється про емоційний стан Майкса, якому так би мовити зраджують, а тому що сама давно відчуває симпатію до кареглазого блондина Джеккі , і вже протягом кількох років намагається покорити серце красеня, який навіть не помічає її. Чесно кажучи, поряд з Гейлі, шикарною блондинкою з модельною зовнішністю, Міллі виглядала як тьмяна копія дівчини, але хто сказав, що зовнішність - це головне? Ось якби Міллі не була відбитим стервом, можливо Джексон звернув би на неї увагу.
- Ти серйозно? Весь вчорашній вечір ви з блондином обмінювалися невизначеними поглядами, тільки ідіот не помітив би цього. Дивно, що Крістіан не помітив, він далеко не ідіот. - Я намагалася говорити спокійно.
-Давай закриємо тему.
Не бажаючи продовжувати цю безглузду розмову, запропонувала я.
Зробила все для того, щоб Гейлі якнайшвидше поїхала, пішла і все ж таки поцікавилася у дідуся, що він в біса вже півгодини робить з тією бідолашною лавандою.
Можливо, деякі можуть вважати мою поведінку неправильною і навіть жорстокою, але Крістіан був у моєму житті набагато довше, ніж Гейлі, і наші стосунки з дівчиною були більше приятельськими, ніж глибоко дружніми, тому для мене нормально взяти сторону людини, яка для мене важливіша. Тим паче, ні для кого не було секретом, що Гейлі зустрічаєтьсь з Майксом не тому, що без пам'яті закохана в нього, а тому що бути дівчиною одного з найпопулярніших хлопців у школі - доволі пристижно.
Я ще трохи сиділа на веранді, дивилася на сірі хмари на небі і намагалася не думати ні про що. Телефон повідомив про вхідне повідомлення.
- Я заїду о 20.00.
- Як пройшло тренування?
- Лайвлі травмував ногу. Раян відмінно грає на воротах. І мене кинула Гейлі.
- Шкода через Гейлі.
- Якби вона цього не зробила, то рано чи пізно мені самому довелося б. Я в душ.
- Ок.
Малайя повернувся ближче до сьомої години з двома великими пакетами. Було очевидно, що пакети містили речі, оскільки ванна кімната з'явилися два великі махрові рушники, чорного кольору, явно улюбленого кольору, пляшка шампуню, зубна щітка і, звичайно, гель для душу.
- Що таке "cherry coffee"? - Хлопець стояв у дверях ванної, які виходять у мою кімнату.
Я відірвала погляд від монітора ноутбука. Футболка також була чорною, тому це точно улюблений колір.
- Кав'ярня на березі затоки. Тобі сподобається, якщо ти любиш не дуже шумні місця і смачну їжу, - відповіла я, подивившись на годинник на тумбочці, і закрила ноутбук. - Крістіан приїде через 12 хвилин.
- Почекаю на тебе у вітальні.
Малай закрив за собою двері ванної кімнати. Я ще раз подивилася на себе в дзеркало і все-таки вирішила змінити сарафан на білу футболку і сіру мереживну спідницю до підлоги, вона виглядає краще з білими кедами і світлою джинсовкою. Волосся зібрала в хвіст. Ідеально. Спустилася у вітальню. Дідусь вечеряв, Малай показував йому щось на екрані комп'ютера.
- Може куртку візьмеш? Увечері біля океану прохолодно, - запропонувала я. Хлопець поглядом вказав куртку, що лежала на дивані. О, у нас ще один любитель джинсових курток.
Ми попрощалися з Олександром, він побажав нам приємного проведення часу, і вийшли з дому. Позашляховик Крістіана приїхав до під'їзної доріжки.
- Чорт, ніяк не звикну до вашого сонця, - прикриваючи рукою очі, нервово сказав Малай, спотикаючись.
- Там, звідки ти воно інше? - Майкс посміхався.
- На Алясці воно не таке яскраве, - буркнув хлопець, сідаючи в машину, не знімаючи руку з обличчя, - Зупинишся біля супермаркету, потрібно купити сонцезахисні окуляри.
- Окей, - Майкс з цікавістю спостерігав за хлопцем.
- Дивний він, - задумливо сказав Крістіан, проводжаючи поглядом Малая, який йшов до супермаркету, - І від нього пахне полуницею.
- Він помився моїм гелем для душу, - незворушно сказала я, не відриваючи погляду від хлопця.
Три дівчини, що стояли біля входу в маркет, оцінювально роздивлялися Малайю, який йшов, шушукалися і зухвало сміялися. Він дійсно мав досить привабливий вигляд. Хоча кому я брешу. Він до біса привабливий. Є в ньому щось крім чудового тіла і красивих очей, що привертають увагу, харизма чи що. Хлопець зрівнявся з дівчатами, оцінив їх абсолютно байдужим поглядом і увійшов до супермаркету. О, а він мені подобається все більше й більше.
- Мені треба хвилюватися? - Крістіан уважно дивився на мене, трохи нахмурившись.
-Заспокойся. І, Майкс, у тебе всі дивні. Починаючи з Гаррісона, закінчуючи викладачем філософії Рідлі... - я відкинулася на спинку сидіння і прикусила нижню губу.
- Нормальна людина не може свято вірити в ту ахінею, котру говорить на заняттях. А Гаррісон дійсно рептилоїд. У нього язик як у ящірки, серьезно.  - Крістіан говорив абсолютно серйозно. Він тримав руки на кермі, постукуючи по ньому пальцями.
-Ящірки люблять воду?
- Як я можу знати? - підняла я брову і шоковано подивилась на хлопця. Геть здурів.
- Просто коли він миється в душі після тренувань...
- Ти спостерігаєш за Гаррі, коли він приймає душ, Кріс? - перебила я, не вірячи своїм вухам.
-Я капітан команди з лакросу, Ві. - Крістіан похитав головою і розвів руки на всі боки.
-Оу, і підглядати за гравцями в душі входить у твої прямі обов'язки капітана? - примружилася я.
-Я ображений і принижений.- хлопець відвернувся і втупився у вікно.
-Ти таким вразливим став останнім часом.- зітхнула я.
Кріс відмахнувся типу "я з тобою не розмовляю".
Не, ну серйозно, думати, що Гарісон рептилоїд це нерозумно, він більше на вампіра схожий. Блідий, худий, очі якісь скажені вічно, немов він під чимось або реально упир. І на дівчат він дивиться м'ясоїдно. Безсумнівно упир.
Добре, що повернувся Малайя, а то моя уява завела мене настільки далеко, що я вже почала збирати вагомі докази того, що Гаріс вампір, і з пристрастю захищати свою думку перед Крістіаном.