Читати книгу - "Шазілір. Заборонений день, Олена Гриб"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ноги відмовилися підкорятись. Міка впала на стіл, і не думаючи про його ненадійність. Все раптом стало таким простим і зрозумілим!
«Ви не боїтеся мене… Приємно зустріти людину, яка не втрачає розум у моїй присутності…» – начебто так заявив Керрейт.
І майже не схибив! Незважаючи на минуле, незважаючи на побоювання і незважаючи на дикий жах, який часом обплутував від однієї лиш думки про нав’язливе «згадає – не згадає», Міці було комфортно з ним працювати.
Неможливо? Ще б пак! Протиприродно? Звісно! Однак реальність була саме такою. І відповідь на це питання полягала не у витримці, не у вихованні і не у відсутності страху. Тобто це часом відігравало свою роль…
Ні! Навіщо знову намагатися себе обдурити?!
Стільниця тріснула голосно і чітко. Міка сиділа, не помічаючи, як прогинаються тонкі дошки.
«Я забула! Як я могла забути?! Як?!» – хотілося закричати щосили і ридати, уткнувшись носом у покривало.
Натомість вона стиснула зуби і постаралась опанувати свої емоції.
Забула – і що? Люди дітей на ярмарку гублять, залишають гаманці у забігайлівках, шукають свої вози по всьому місту… Буває.
А безтурботна Мишка примудрилася забути, що поряд із нею Нелюд.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шазілір. Заборонений день, Олена Гриб», після закриття браузера.
