Читати книгу - "Гордівниця Злата"

просто на витончену руку кам’яної діви й забарвила її в червоний колір, начебто обагрянивши кров’ю. Принцу стало недобре. Його охопив підсвідомий страх, немов серце стиснули крижані лещата. Він спробував скинути з себе мару, але вона насувалася з новою силою. Йому подумалося, що над Златою нависла невідома небезпека і якщо він не захистить її зараз, то втратить назавжди.

Туго натягнута тятива в очікуванні завмерла в пальцях Злати, щоб за мить розпрямитися, випустивши на волю вогненну стрілу. Дівчина цілилася холоднокровно й точно.

— Я б віддав за тебе життя, але не знаю, як допомогти тобі! — вигукнув принц, вклавши в слова весь запал своєї любові.

Юнак рвучко взяв простягнену руку статуї у свої долоні.

Стріла була готова зірватися в смертельний політ, коли Злата раптом відчула дотик до своєї руки й отямилася від забуття. Вона жахнулася, що могла вбити цього незнайомого юнака. Рука Злати здригнулася, і цієї миті тятива вирвалася з її пальців. Неприборкана стріла полетіла в ціль.

Сполох яскравим спалахом осяяв усе навколо, засліпивши Злату. Її пройняв різкий, пекучий біль, немов у саме серце устромилася вогненна стріла. Дівчина силкувалася зітхнути, але не могла, немов груди її здавлював залізний обруч. Перед очима все попливло. Непритомніючи, вона з жадібністю ковтнула повітря.

Груди статуї ворухнулися, і з кам’яних губ зірвався подих.

Злата прийшла до тями у порожньому соборі. Принц тримав її в обіймах.

— Здається, мені стало погано? А де всі гості? — слабким голосом прошептала дівчина.

— Вони розійшлися по домівках кілька місяців тому, — відповів принц.

Він усе ще не вірив у своє щастя й міцно пригортав наречену, ніби боявся, що варто відпустити її, і вона знову закам’яніє.

— Невже я так довго не приходила до тями? — ошелешено запитала Злата. — Адже ти тільки що надягнув мені обручку.

Вона поглянула на руку. Обручки не було.

— Ой, де ж вона? — засмутилася Злата.

— Не сумуй. Я замовлю для тебе новий перстень, — принц не зважився розповісти дівчині про її загадкове перетворення, подумавши, що сьогодні з неї і так вистачить потрясінь.

Звістка про дивне зцілення Злати швидко облетіла королівство. Люди, які знудьгувалися за веселощами, раділи, як ніколи. Усюди чувся сміх і жарти. Місто прикрасили гірлянди квітів і різнокольорові прапори. Столи, накриті просто на вулицях, ломилися від частувань, а площі перетворилися на танцмайданчики. Музиканти грали до глибокої ночі. Ось коли любителі потанцювати розважили душу!

Тим часом, принц, як і обіцяв, викликав найвправнішого ювеліра. Старий негайно з’явився на виклик. Не встиг юнак викласти своє прохання, як майстер сказав:

— Ваша Високосте, до мене дійшли чутки, що ви збираєтеся замовити нову обручку для принцеси Злати. У цьому немає необхідності. Я приніс те, що вам потрібно. Одного разу мені наснився перстень дивовижної краси, і відтоді я втратив спокій. Мені хотілося втілити сновидіння в життя. Я працював багато місяців, перш ніж зрозумів, що досяг мети. Мені здається, ця прикраса гідна незрівнянної принцеси.

Ювелір вручив Златі оксамитну коробочку. Дівчина відкрила кришку й зойкнула від здивування. Вона в житті не бачила нічого подібного. Перстень був зроблений у вигляді квітки, посипаної росою з найчистіших діамантів. Камені спалахували на світлі, начебто в них усередині горів таємний вогонь, і через це квітка була як жива.

Побачивши діаманти, принц сполотнів і поспішно сказав:

— Ні, ніяких діамантів! Вставте в обручку просте скельце, тільки щоб воно виглядало пристойно.

Ювелір у мовчазному подиві подивився на принца. Златі дуже сподобалася прикраса і було шкода розставатися з нею, але вона не сміла суперечити принцу. Дівчина зітхнула й смиренно промовила:

— Ти сердишся на мене за те, що я загубила колишній перстень? Що ж, ти правий. Не можна такій розтелепі дарувати дорогі речі.

Вона простягнула оксамитну коробочку ювеліру, але зненацька передумавши, сказала:

— Я тільки один разочок приміряю його.

Перш ніж принц устиг що-небудь зробити, Злата надягла перстень з діамантом на палець. На обличчі принца виразився такий невимовний жах, що дівчина мимоволі злякалася.

— О, я не хотіла брати його назовсім і не знала, що це так засмутить тебе, — вона поспішно зняла перстень і поклала назад.

У принца вирвалось полегшене зітхання.

«Чому я вселив собі, що усьому причиною був діамант в обручці?» — подумав він, а вголос вимовив:

— Я готовий подарувати тобі всі коштовності на світі, але мені здавалося, що ти уникаєш носити діаманти.

— Зовсім ні, — засміялася Злата, — просто ми жили небагато, і я не звикла до дорогих прикрас.

Чари розсіялися, і закляття гномів утратило силу.

Принц узяв з коробочки обручку й сам надягнув її на палець Злати, правда, при цьому він трохи забарився, але дівчина нічого не помітила.

У палаці знову запанувало щастя. На честь нової принцеси король улаштував грандіозний бал з