BooksUkraine.com » Фантастика » Промінь 📚 - Українською

Читати книгу - "Промінь"

178
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Промінь" автора Марина та Сергій Дяченко. Жанр книги: Фантастика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 69 70 71 ... 76
Перейти на сторінку:

— Заткнись, — буркнула Еллі.

— О ні, — Марго ширше розтягнула рота. — Вони тільки почали. Особливо пацани. Убивати — легко, приємно, а скільки в цьому сенсу — вбити самому, і не дати себе уколошкати! Скільки народилося дітлахів у третьому поколінні? Двісті дванадцятеро? А довезти треба мінімум двісті? Невеликий у вас запас міцності…

— Марго, я не залізний, — тихо сказав Денис. — Замовкни.

— Знаєш, чого ти гірший за мене? Ти лицемір. У крокодилячих соплях, у крокодилячих сльозах. Я відкрито кажу: так, я готова вбивати. І мені байдуже, що почувають усі інші. Це чесно. А ти…

Вона сплюнула на стіл.

— Не давай їй жерти й пити, — сказала Еллі. — І нехай сцить під себе.

— Він добрий, — Марго розсміялася. — Він сам вірить, що добрий… і порядний! Тобто він, звісно, зробить усе так, як ти кажеш… але вже байдуже. Два з половиною дні я протягну, хоч і без жрачки, і в мокрих штанях. Ви мене не вб’єте. Я потрібна вам жива.

«ПРОМІНЬ». СЕЗАР

Після того, як він упав, його били ногами — всі разом, і Мішель теж.

Адама, котрий якось підійшов до Сезара в навчальній кімнаті, і сказав: хочеш дружити?

І як же його однолітки тоді дивилися. Усі його товариші з навчальної групи вважалися недостатньо розвиненими, але Сезар здавав тести найгірше, і вони його дражнили. Тому, кого вважають дурнем, приємно усвідомлювати, що поруч є хтось нікчемніший і дурніший.

Як вони дивилися, коли Адам до нього підійшов. З яким потрясінням, з якою заздрістю; Адам був старший за всіх на два роки й вищий на дві голови. І він був дуже розумний, дуже. Другий рядок рейтингу. Він поступався тільки Мішель.

Того разу Адам підтримав Сезара просто зі співчуття. Бо ніколи не любив рейтингів і несправедливості. А справжніми друзями вони стали вже потім…

Сезар ніколи не став би сам собою, якби не цей хлопець. Старший брат. Мішель сказала — «Бийте його», і вони били ногами, коли він упав: усі разом. І тепер Адам мертвий, він лежить на столі, і його неможливо впізнати: не лице, а страшна гумова маска.

Звісно, Мішель знала його, як облупленого. Але й він її знав. Знав, що вона любить, найприємніші їй місця на кораблі і в замку. Вона ж дівчинка-геній, з особливим, вишуканим смаком.

Наприклад, вона любила старе кіно, зняте на Землі хтозна в які прадавні часи. Тоді не було звуку, тільки картинка. Мішель казала, що звук зіпсував кіно, що звук годиться тільки для документальної зйомки. І, коли їй було важко… навіть геніям буває важко. Вони переживають емоційні спади. І йдуть в улюблене місце. Навіть у важкі часи, як-от зараз. Корабель великий, а людей усього п’ятсот одинадцятеро. Після смерті Адама.

Усередині кінозалу тремтіло повітря — грала стара музика. Мерехтіли картинки на екрані. Чоловічок у смішному капелюсі, з тростиною; Сезар проходив цей фільм у курсі історії мистецтв, але зараз не згадав імені чоловічка. Не найкращий учень. Порожня голова. Нижній рядок рейтингу.

Стояли крісла, як у справжньому кінотеатрі на Землі. Порожні, крім одного. Так, Сезар добре знав сестру: навіть генії бувають передбачувані.

Вона не бачила його, поки він не підійшов зовсім близько. Він міг би зайти зі спини, але хотів бачити її лице.

— Привіт, сестричко.

Вона скочила посередині драматичної сцени на екрані:

— Промінь, стоп кіно! Світло!

Він усе-таки застав її зненацька: розширені зіниці. Залите слізьми лице. Вона дивилася на Сезара, наче вперше його бачила:

— Я не хотіла.

— Хотіла.

— Я не знала, що так буде!

— Знала.

— Ти ж мій брат!

— Ми всі брати. І сестри. Як звичайно.

Він ледь не передумав. Він готовий був відступити, але згадав Адамове лице, яким воно стало після смерті.

І вернув собі сміливість.

ДЕНИС

Населення — 510. Щастя — 5 %. Цивілізованість — 83 %. Осмисленість — 95 %.

Він залишив Еллі стерегти Марго. Сам пішов до басейну, вибрів на газон і ліг лицем у траву.

«Більше нічого не міняй, — сказала Еллі. — Ти все правильно зробив. Славік з його війною — довбаний геній. Йому за це нічого не буде, а ми з тобою вигребемося з лайна з перемогою. Зберися, Денисе, не розпускай соплі, залишилося два дні».

Сенс, сенс, великий сенс; Марго була права — тепер вони не зупиняться.

* * *

— Доброго ранку, учасники експерименту. Сьогодні передостанній день нашої програми, завтра ви зробите вплив востаннє й підведете підсумки. Статистика на екрані…

Населення — 459. Щастя — 5 %. Цивілізованість — 83 %. Осмисленість — 96 %.

— Спокійно, — Еллі піймала його погляд. — Загинули тільки дорослі. І це все жертви, переважно, перших двох місяців після впливу, тепер у них стало легше.

Денис одвів очі.

— М’ясники, — сказала Марго. — Десять відсотків населення — за рік… і який же офігенний сенс життя з’явився в тих, хто не здох… Спробую здогадатися: загибель дітей спровокувала різанину? Молодець, Денисе, хороший хлопчик, розумник, мораліст… — у її голосі була отрута, що діяла на нього сильніше за будь-які образи.

Він устав, підійшов до лежачого Славіка. Узяв з купи бинтів і перев’язувальних пакетів великий пластир. Підійшов до Марго ззаду — вона намагалася встежити за ним поглядом — і заліпив їй рота, з другої спроби: під час першої їй майже вдалося гризнути його за палець.

— Ти став геть як Славік, — з незрозумілим виразом проговорила Еллі. — Але ти, мабуть, будеш крутіший… коли виростеш.

— Еллі, я тебе попрошу: поки я працюватиму, не кажи ні слова.

— А

1 ... 69 70 71 ... 76
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Промінь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Промінь"