Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

- Тоді чому не хочеш, щоб я тебе відвіз?

- Тому що мені потрібна ясна голова ще сьогодні, - ледве видихаючи ці слова, вона відвертається і злегка червоніє, навіть не уявляючи, яких демонів пристрасті будить цим своїм визнанням.

- А після мене, значить, не ясна, - виринаю, як змія, перед її очима з іншого боку, не даючи їй більше ніякої можливості ухилитися. - Лєра. Я нічого не буду робити. Просто відвезу. Усе.

- Мені навіть цієї розмови з тобою вистачає, не те, що машини, - лепоче вона, так відчайдушно червоніючи, що мені доводиться щосили стиснути кулак, щоб не накинутися на неї з поцілунком. І від її слів - просто іскри з очей!

- Ти - найбільше диво, яке зі мною колись траплялося, - голос сам собою зривається на хрип, коли я видихаю ці слова в її шию, від якої так солодко, так дурманливо пахне ...

- Випускай мене, - шепоче Лєра, а її, найбажаніші губи у світі вже починають самі відкриватися для поцілунку. - А то я просто зараз забуду про все на світі!

Ага! Можна подумати, я вже не забув… А в мене, між іншим, сьогодні тренування… За дві години… Хоча – хто пам'ятає про такі дрібниці, коли я вже дихаю її запахом?

- Випускаю, - хрипко шепочу у відповідь, відчуваючи, що мені зараз дуже потрібен крижаний душ. - Зателефонуєш, коли будеш вільна.

- Обов'язково, - видихає вона таким спокусливим пошепком, що в мене самого всередині вже починає палахкотіти вулкан. І, здається, душ мені тут уже не допоможе.

Добре, що Лєрі вистачає сили волі пробратися через мене, буквально проповзаючи під моїми руками. Тому що я вже просто завис, і якщо й здатний поворухнутися, то аж ніяк не в напрямку від неї. Так і стою, як дурень, поки вона з дівчатами йде, продовжуючи ловити її божевільний аромат.

- Гей, чемпіоне, відмирай, - добре, що є друзі, які завжди стукнуть кулаком по плечу і повернуть тебе в реальність!

Чорт! Знову поруч із нею все з голови вилетіло! І я, звичайно ж, забув сказати, що не хрін їй залишатися в одній кімнаті з цією зміюкою підколодною, та й взагалі в поганому цьому гуртожитному клоповнику нічого Лері робити, і щоб перебиралася вже до мене!