Читати книгу - "Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар"

Люди звідси не втекли, вони організовано покинули місто та переселилися до космосу. Тож, незважаючи на очікування хлопця, у квартирі на перший погляд було пусто. Але незважаючи на це, хлопець вирішив все ж таки пройтися по кімнатах. Він насправді нічого не шукав, Фіск просто хотів подумати про все, що з ним сталося останнім часом.

А сталося чимало. Ще кілька днів тому він мав конкретні плани, закінчити школу і покинути разом з Маарі дитячий будинок, потім вступити до льотного училища і стати пілотом. Тепер же він не мав жодних планів. Точніше, не так, він хотів опинитись у безпечному місці, але чи є таке місце на цій планеті? З одного боку, вони вже зараз були в безпечному місці.

Ні людей, ні зіургів, нікого. На складі вони могли прожити роки, а то й десятиліття. Тим більше там була медична капсула, така необхідна Маарі для повноцінного життя. Але в такому разі було багато "але". По-перше, не було жодних гарантій, що люди переможуть у цій війні. Спочатку Фіск високо оцінював шанси на перемогу, але з кожним днем ​​хлопець дедалі більше вважав, що переможуть саме зіурги. Вже минуло стільки часу, а допомоги від метрополії немає і немає. І це могло означати лише одне, чи метрополія знищена, чи на них  плюнули.

Але в обох випадках на планеті не вижити. Банально зіурги знищать усіх людей і рано чи пізно знайдуть їх. По-друге, жити тут вони можуть лише ні в що не втручаючись і намагаючись не світитися. У такому разі доведеться забути про якийсь контроль над своїм життям. А цього Фіск ніяк не міг допустити. Все, що в нього зараз було, це контроль над собою, і втрачати його хлопець не збирався.

Тож залишатися тут було не можна. Твердо ухваливши своє рішення, хлопець все ж таки вирішив доглянути квартиру. У першій кімнаті, як і в холі, нічого не було, а ось у другій, швидше за все, раніше колишній дитячій, Фіск помітив малюнок на стіні.

Ну як малюнок, просто схематично, у вигляді паличок та кружечків, зображені чотири особи. Двоє дорослих та двоє дітей. Цей малюнок був на висоті близько метра, а поверх нього висіла рамка, як на картинах у музеї, разом із підписом, “Сім'я Дірксов, 6472 рік, худ. Айлам Діркс 3 роки”.

Ця картина, вперше за сьогоднішній день, змусила щиро посміхнутися до Фіска. Від неї буквально тягнуло щастям. У думках хлопця промайнули спогади про батьків, причому чомусь був подвійний набір спогадів. Про його справжніх батьків і ще якихось людей. Це трохи напружило Фіска, знову у нього в голові відбувається щось, чого не повинно бути. У нього були лише одні батьки, та й другі спогади були якимись дивними. Він сидить у якомусь приміщенні на стільці перед столом, заставленому різними смаколиками з натуральних продуктів, в кутку стояло якесь пристосування з відкритим вогнем, що виривався, на якому стояв чайник. До речі, а що таке чайник? І тут Фіск згадав про такий пристрій і про те, що він може бути електричним, або таким, як він побачив у спогаді.

Всі ці спогади були дивними, добре було б поспілкуватися з фахівцем, який розуміється на псіонах, а то Фіск останнім часом став переживати, що може збожеволіти і нашкодити Маарі. Цього разу важко вдалося відкинути думки про своє божевілля і знову повернутися до “картини” на стіні. Було зрозуміло, що батьки любили цього Айлама, навіть вирішили увічнити його мистецтво. Але забрати з собою, як меблі, вони не могли, от і залишили їх тут. Навіть стало цікаво, а чи зараз цей Айлам живий.

Наразі йому має бути вже близько сімдесяти років. Найрозквіт сил для людини. Ось лише одне але. Якщо Айлам продовжив діяльність батьків і теж став шахтарем, він, швидше за все, вже мертвий. Фіск сумнівався, що зіурги залишили без уваги шахтарські селища в астероїдних полях. Залишалося сподіватися, що Айлам перебрався на якусь іншу планету і зараз живе спокійним життям. Він був вдячний йому за подаровану хвилину радощів цією картиною і бажав Айламу лише гарне.

Більше робити тут не було чого. А тому хлопець вирішив все ж таки виконати взяте на себе завдання і подивитися на те, що поблискувало в променях сонця, що сідає, на даху будівлі. Прохід на дах був відкритий, Фіску не довелося знову зламувати двері. На самому даху був колись спортивний майданчик з тренажерами і навіть басейн, невеликий, всього метрів п'ятнадцять у довжину і метрів п'ять завширшки, але басейн. Непогано колись тут мешкали працівники шахти. Хоча літій використовується практично скрізь, так що дивуватися тут не було чому, це дуже затребуваний метал. Підійшовши до краю даху, Фіск виявив і те, що його зацікавило. Це виявилися останки дитячого спідера. Найпопулярніша іграшка серед багатих дітей. Злітає не вище, ніж на метр, і швидкість більше десяти кілометрів на годину не розвиває. Саме цей спідер, судячи з дизайну, належав серії, випущеної близько вісімдесяти років тому, присвяченої популярному дитячому циклу мультиків. Навіть зараз цей цикл був популярним.

І ось цей сріблястий спідер був схожий на такий у одного з героїв. Фіску і самому в дитинстві ще до дитячого будинку подобався цей герой. Путівник, який живе на звалищі, допомагає своїми геніальними винаходами головним героям. Відвернувшись від іграшки, Фіск подивився на сонце, що майже сховалося за горизонтом. Воно було забарвлене в криваво-червоні тони, наче натякаючи на те, що нічого хорошого на них не чекає.

Але Фіск сам це знав. Вже те, що він досі живий, можна вважати справжнім дивом. Занадто все довкола було жахливо. І наче на підтвердження цього, Фіск почув зі спини вибух  і гучний гул.

Миттєво розвернувшись і наставивши на джерело звуку гвинтівку, хлопець побачив, що за кілька сотень метрів від нього падає глайдер зіургів. Не сідає, а саме падає, зрідка намагаючись відновити політ, через що гул стає гучнішим, і сам глайдер сіпається вгору. Перебравши в голові всі варіанти, Фіск зрозумів, що швидше за все недалеко стався повітряний бій, у якому програли зіурги, але цей зміг втекти на пошкодженому глайдері.

— Каарло, тут йде на аварійну посадку підбитий глайдер, — одразу зв'язалася Фіск із єдиним дорослим у їхній компанії.