Читати книгу - "Відьмак. Хрещення вогнем"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Дівчина з королівського роду, — спокійно відповіла Філіппа. — У венах якої тече королівська кров, кров кількох великих династій. Молоденька й така, що спроможна народжувати. Дівчина із небувалими магічними й віщунськими здібностями, носителька передбаченої пророцтвами Старшої Крові. Дівчина, яка стане грати свою роль легко, без диригентів, суфлерів, поплічників і сірих кардиналів, бо того хоче її призначення. Дівчина, чиї справжні здібності є — і залишаться — відомими тільки нам. Цірілла, дочка Паветти з Цінтри, онука Левиці Каланте. Старша Кров, Льодовий Пломінь Півночі, Нищителька і Відновлювачка, прихід якої передбачено протягом сотні років. Цірі з Цінтри, Королева Півночі. І її кров, з якої народиться Королева Світу.
* * *
Побачивши Щурів, що вихопилися із засідки, двоє вершників, які супроводжували карету, зараз же розвернулися і кинулися навтьоки. Не мали шансів. Ґіселер з Рефом й Іскрою відтяли їм відступ і після короткої сутички зарубали без церемоній. На ще двох, готових відчайдушно боронити запряжену четвіркою плямистих, у яблуко, коней карету накинулися Кейлі, Ассе й Містле. Цірі відчула розчарування і переможну злість. Їй не залишили нікого. Виходило так, що вона не матиме кого вбити.
Але був ще один вершник, який їхав перед каретою як гонець, у легкому обладунку, на швидкому коні. Міг утекти, але не втік. Розвернувся, крутнув мечем і помчав просто на Цірі.
Вона дозволила, аби той під’їхав, навіть трохи стримала коня. Коли він ударив, привстаючи у стременах, вона перевісилася з сідла, вміло уникаючи вістря, відразу випірнула, сильно відштовхуючись від стремен. Вершник був швидким й умілим, зумів ударити ще раз. Цього разу вона парирувала навскоси, а коли меч зісковзнув, тяла вершника знизу, коротко, у кисть руки, крутнула у фінті мечем у обличчя, а коли він мимоволі закрив голову лівою рукою, вправно обернула меч у долоні й хльоснула його під пахву, ударом, який вона годинами вчила у Каер Морені. Нільфгардець зсунувся з сідла, впав, устав на коліна, завив дико, намагаючись різкими рухами гамувати кров, що струменіла з перетятої артерії. Цірі мить вдивлялася в нього, як завжди захоплена виглядом людини, яка затято й з усіх сил б’ється зі смертю. Почекала, поки він стече кров’ю. Тоді від’їхала, не озираючись.
Засідка вдалася. Ескорт вибили до ноги. Ассе й Реф затримали карету, вчепившись у вузду запряжних. Форейтор, зіпхнутий з лівого запряжного, молоденький хлопець у кольоровій лівреї, сидів навколішках на землі, плакав і волав про милосердя. Кучер також кинув віжки й також благав про помилування, складаючи руки, наче для молитви. Ґіселер, Іскра й Містле під’їхали галопом до карети, Кейлі зіскочив з коня і шарпнув дверцята. Цірі під’їхала ближче, зійшла на землю, усе ще тримаючи у долоні вкритий кров’ю меч.
У кареті сиділа товстезна матрона у роброні й чепці, обіймаючи молоду і страшенно бліду дівчину у чорній, закритій під шию сукенці з гіпюровим комірцем. До суконьки, як зауважила Цірі, було прип’ято гему. Дуже красиву.
— Але ж хороші яблукуваті! — крикнула Іскра, оглядаючи запряжку. — Як картинки! Отримаємо ми за четвірку кілька флоренів!
— А каретку, — Кейлі вишкірився до жінки й дівчинки, — потягнуть до містечка форейтор і кучер, накинувши собі шворки. А як підуть угору, так й обидві панянки допоможуть.
— Панове розбійники! — почала матрона у роброні, яку хтива посмішка Кейлі, схоже, лякала більше скривавленого заліза у руці Цірі. — Звертаюся до вашої честі! Не зганьбіть цієї молодої дівчини!
— Гей, Містле, — крикнув Кейлі, насмішкувато кривлячи губи, — тут, як я чую, звертаються до твого гонору!
— Стули писок, — скривився Ґіселер, усе ще сидячи у сідлі. — Нікого твої фацетії не смішать. А ти, жінко, заспокойся. Ми Щури. Не воюємо із жінками і не кривдимо їх. Реф, Іскра, випрягайте скакунів! Містле, хапай верхових! І змиваємося!
— Ми, Щури, не воюємо із жінками, — знову вишкірив зуби Кейлі, вдивляючись у поблідле обличчя дівчини у чорній сукні. — Часом тільки забавляємося із ними, якщо ті мають бажання. А ти маєш, панянко? Не свербить тобі, часом, між ніжками? Ну, тут немає чого соромитися. Досить буде кивнути голівкою.
— Більше пошани! — крикнула ламким голосом дама у роброні. — Як смієш ти мовити до ясновельможної баронеси, пане розбійнику!
Кейлі зареготів, після чого схилився у перебільшеному поклоні.
— Просимо вибачення. Не хотів образити. Що, навіть запитати не вільно?
— Кейлі! — крикнула Іскра. — Йди сюди! Чого ти там балабониш? Допоможи нам коників випрягти! Фалько! Швидше!
Цірі не відривала очей від герба на дверцятах карети, від срібного єдинорога на чорному полі. Єдиноріг, думала. Колись я бачила такого єдинорога… Коли? В іншому житті? А може, то був тільки сон?
— Фалько! Що із тобою?
Я Фалька. Але не завжди нею була. Не завжди.
Вона прийшла до тями, стиснула губи. Я була несправедлива до Містле, подумала. Образила її. Мушу її якось перепросити.
Поставила ногу на сходинку карети, вглядаючись у гему на сукні блідої дівчини.
— Давай то, — сказала коротко.
— Як ти смієш? — аж захлинулася матрона. — Чи ти знаєш, до кого ти говориш? То ясноуроджена баронеса Касадей!
Цірі роззирнулася, впевнившись, що ніхто не чує.
— Баронеса? — прошипіла. — Низький титул. Навіть якби щенячка була герцогинею, то мала б переді мною присідати так, що аж жопка біля землі, а голівка низько. Давай брошку! Чого чекаєш? Маю здерти її з тебе разом із корсажем?
* * *
Тишу, яка настала після заяви Філіппи, швидко заступив галас. Магічки навипередки висловлювали здивування і недовіру, жадали пояснень. Дехто, безсумнівно, знав про ту передбачену Володарку Півночі Ціріллу чи Цірі досить багато, іншим ім’я те було відоме, але знали вони небагато. Фрінгілла Віго не знала нічого, але мала підозри й губилася у здогадках, що крутилися навколо певного пасма волосся. Ассіре, яку вона запитала напівголосом, мовчала, й наказала мовчати і їй. Тож голос знову взяла Філіппа Ейльгарт.
— Більшість із нас бачили Цірі на Танедді, де своїм ясновидінням, виголошеним у трансі, наробила вона чимало шуму. Дехто з нас мав із нею близький і навіть дуже близький контакт. Я думаю головним чином про тебе, Йеннефер. Час і тобі заговорити.
* * *
Коли Йеннефер розповідала зібраним про Цірі, Тріс Мерігольд уважно роздивлялася подругу. Йеннефер говорила спокійно
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьмак. Хрещення вогнем», після закриття браузера.