Читати книгу - "Обитель героїв"

— І на мене, — попросив гросмейстер, з насолодою підставивши спітніле чоло.

Віяло замахало на два фронти.

Анрі напружилася. Вона була готова дати голову навідріз, що за допомогою віяла члени Ради потай обмінюються репліками. Ідолові ясно, візитівка, видана Мускулюсу під час бенкету, означала не лише амурно-романтичне запрошення. Натяк малефіка щодо «відслужити» міг виявитися вирішальним. Від згоди чурихців надати притулок втікачеві залежало виконання першої частини плану вігіли. Ряд необхідних відомостей вона встигла зібрати — намистина, герань, ритм чхання Терца, півні на халаті, місяць на віялі, — але цього було замало для остаточного вердикту.

Глава Ради зняв розкішну тюбетейку і пошкріб маківку нігтем. Довгим, лакованим нігтем. Обличчя гросмейстера випромінювало розгубленість. Хоча сільський дурник, і той навряд чи повірив би в збентеження Ефраїма Клофелінга, автора серії основоположних робіт на тему «Чи є життя після смерті?», присвячених дітородним функціям небіжчиць. Успішно поєднуючи теорію з практикою, холоднокровний, як крижаний троль-диверсант, Ефраїм особисто приймав пологи у жінок, що вмерли в період вагітності (шостий-восьмий місяці), одержуючи здоровісіньких, живісіньких немовляточок із рядом цікавих, маловивчених властивостей. За це він надбав горде прізвисько Пупоріз. Недаремно ж портрет Клофелінга на повний зріст прикрашав «Нашу гордість», галерею «зірок» Колегіуму Волхвування? Нині, подейкують, гросмейстер розширює спектр досліджень, вивчаючи небіжчиць різного ступеня свіжості з погляду можливості зачаття. Як сурогат-батьків він залучав естетів-добровольців з Академії образотворчих мистецтв.

Платили в Чуриху гарно, і браку бажаючих не було.

— Я поважаю Тихий Трибунал, — тюбетейка повернулася на колишнє місце. — Але видати мага, який звернувся до Ради з проханням про захист, не можу, не зашкодивши доброму імені Чуриха. Андреа Мускулюс тут на приватне запрошення, а пані Шавазі, самі бачите…

— Ображуся, — коротко повідомила пані Шавазі, відкидаючись на подушки. — До смерті.

— Отож. Навіть для гросмейстера небажано ображати впливових членів Ради.

— Майте на увазі, в іншому випадку ображусь я, — різким помахом руки Анрі ніби ненавмисне збила з тумбочки бронзовий дзвоник, у якому хтось відчайдушно заверещав. У душі вігіла стрибала від радості, але відмова від боротьби виглядала б неправдоподібно. — А в моїй особі образиться Тихий Трибунал Реттії. Гросмейстере, для вас бажаніше образити «два Т»? Я вірно зрозуміла вашу повагу?!

— Що ви кажете! Але в Чуриха по відношенню до Реттії — обмежений васалітет із привілеями. Він чітко декларує права суб’єктів…

— «Пакт про Складну Дружбу», стаття шістнадцята, — підтримав старого Фернан Терц, крутячись у кутку. — Розділ другий, «Спірні моменти: обмін вивідачами, работоргівля, умовно-дострокова капітуляція та ін.». На розсуд місцевої влади. Затверджено НРН Чуриха та Департаментом Польових Зносин, за рік до заколоту ткаль у Йогансбурзі. Ваше чорнокнижництво, бажаєте в письмовому вигляді? З розгорнутими коментарями на полях?

— Дозвольте! — не здавалася Анрі. — А угода про екстрадицію злочинців?

Ефраїм Клофелінг мовчки подав знак стряпчому.

Немов пса з ланцюга спускав.

— Обвинувальний висновок відсутній, — зрадів розумака-Терц, блиснувши очима зголоднілого грифа-стерв’ятника. — Рішення суду — теж. Ордер на арешт дійсний лише в межах Реттії. У міждержавний розшук лейб-малефіка Мускулюса оголошено не було. Як підозрюваний екстрадиції він не підлягає. Рекомендую присвоїти статус магополітичного біженця. Подібний прецедент мав місце…

— Досить, — зупинила вігіла базіку. Профос Дозору, на відміну від інших, роль грав чудово. Але це могло затягти переговори нескінченно. — Я вже все зрозуміла. Ваш крючкотвор, колего Ефраїм, кентавра на скаку зупинить…

— Мій крючкотвор? Даруйте, дорогенька! Ви його сюди притягли, ви й насолоджуйтеся. А ви, добродію стряпчий, здається, знайшли постійну роботу. Про платню домовимося. Отже, видача Трибуналу чарівника, який звернувся по захист до Чуриха, може відбутися лише в одному випадку…

— У якому?

— Якщо прийде офіційний запит, підписаний особисто його величністю Едвардом II. Тоді Рада розгляне запит у тижневий термін і, цілком можливо, задовольнить його. Але в столицю ви, пані, добирайтеся своїм ходом. Коня до кордону Чуриха дамо, а там — самі. Коня прошу повернути, це майно громади.

— Ну, знаєте! — обурилася Анрі. — Коней вони дадуть! Змилувався Бог над раком! А портал відкрити?!

— Радий би, та не в змозі.

— Знущаєтеся?

— Анітрохи.

— Мани шкодуєте? То я й сама впораюся.

— Навряд чи. Номочко, поясніть…

Стерво Номочка склала віяло і тицьнула «цвинтарем» у вігілу:

— Думати треба, голубонько. Головою. Спершу думати, а потім у моноперсональний візитарій ломитися втрьох. Тепер тонку структуру нігіль-спатіуму навколо Чуриха збурено на шість днів уперед. Антициклон у Найвищих Емпіреях, хаотико-турбулентні ділянки холодних мас астралу. І поки вони не повернуться до ламінарного стану…

Анрі ладна була розцілувати Сестру-Могильщицю. Але такий вчинок, швидше за все, витлумачили б неправильно.

— Мені треба зв’язатися з керівництвом, — замість обіймів і поцілунків сухо сказала вона. — Повідомити про ситуацію, що склалася. Сподіваюся, хаос астралу і «Пакт про Складну Дружбу» не стануть на заваді?

Четверо з п’яти учасників вистави знизали плечима.

Очима стороннього, напевно, незабутня картина. Розкішний будуар, наскрізь просочений ароматами, пристрастю й відлунням зітхань. У будуарі — жвавий старий у халаті записної кокотки, томлива краля в пеньюарі, широкоплечий шкідник, теж у халаті, але біднішому, непотопний стряпчий з ліцензією і настовбурчена, як горобець, вігіла з ордером на арешт. Груповий портрет «Троє відважних у похмурих напівпідвалах Чуриха».

Здохнути зо сміху можна.

«Добре сміється той, хто залишається живий,» — підбила підсумок Анрі й дістала з сумочки службовий артефакт.

SPATIUM XIII

РЕЧИТАТИВ БЛАЗНЯ ЮРГЕНА ЛЬОДЯНИКА ІЗ ТРАГЕДІЇ «ЗОРЯ» ТОМАСА БІННОРІ, БАРДА-ВИГНАНЦЯ

Трьох відважних і відданих друзів я мав,

Трійцю друзів — танцюй, карасі!

Їх у долі на трьох ворогів я зміняв,

Бо три вороги кращі за всіх!

Трьох чудових красунь-наречених я мав,

Три дівчини, і кожна з кільцем!

Їх у долі на трійцю жінок я зміняв,

А жінок — на розбите яйце.

Народив я багато дітей-діточок,

Цілий табір малих — ліч-не-ліч!

Діточок я у долі зміняв на гачок,

А гачок — це коштовная річ!

Знався я із юрбою турбот і скорбот —

Ну навіщо мені це лайно?!

Я у долі зміняв цей мерзенний народ

На шинок, і жінок, і вино!

В домовині я спокою теж не знайду,

Хоч побачу тут смерть без прикрас —

Буде обмін на щастячко чи на біду,

Я і мертвий зміняю цю долю на ту,

Дам грошей, і зміняю ще раз!

CAPUT XIV

«ЧОРНИЙ ЗАМОК В ЧОРНІЙ ХАЩІ — ЯК ЯЗИК У ЧОРНІЙ ПАЩІ…»

Режим криптування збоїв, дзеркальце коннекс-пудрениці бралося веселковими смугами. Позначався