Читати книгу - "Первісна. Дорога на Тір Мінеган"

Хоч як Шимасові було прикро від такого нахабного плаґіату, проте він нічим не виказав свого роздратування і спокійно пояснив хід своїх думок. А щоб уберегти себе від подальших запитань, детально розтлумачив їй усе пророцтво від першого до останнього слова. Втім, Ріана не була дурна (дурних відьом узагалі не буває) і сама про все здогадалася, лише мала деякі сумніви щодо останнього пункту. Шимас переповів їй те, що почув від Іґана аб Кіна: ще до того, як у Ейрін виявили Іскру, вона мріяла про чаклунський хист і дуже хотіла навчатись або в Кованхарі, або на Тір Мінегані. А тому можна вважати, що принцеса Фіннела здійснила мрію своєї двоюрідної сестри, бо зараз їхала на навчання до Абервенської школи для дівчат-чаклунок.

На жаль, це не звільнило Шимаса від спілкування з Ріаною в наступні дні. Вочевидь, котрась із її знайомих відьом, найпевніше, колишня вчителька, приємно вражена успішним тлумаченням цього давнього пророцтва, стала закидати дівчину чи то запитаннями, чи то завданнями з теорії передбачень. Щоб не осоромитись, Ріана мусила по кілька разів на день звертатися до Шимаса за поясненнями, вдаючи, ніби страшенно зацікавилася цією цариною маґії. Попервах він відповідав їй стисло, неохоче, проте невдовзі почав відчувати трохи збочене задоволення від тієї халепи, в яку втрапила молода відьма через своє марнославство, і став відплачувати їй тим, що змушував терпляче вислуховувати цілі лекції, присвячені тому або іншому питанню. Ріана вже була не рада, що надумала вкрасти чужу славу, але гордість (чи, швидше, пиха) не дозволяла їй відступити й визнати перед сестрами свій обман. У присутності Айліш вер Нів вона почувалася ніяково та присоромлено і водночас була надзвичайно зухвалою, ніби спійманий на гарячому злодюжка, який розуміє, що йому однаковісінько нічого за це не буде. Її погляд наче говорив: „Найстарші промовчали, коли я повідомила сестер про це пророцтво, не наважилися визнати, що приховали правду. А ти, їхній вірний цуцик, також мусиш мовчати!“

Та найбільше Шимаса бісило, що Ріана, схоже, переймалася лише тим, що думають про неї сестри-відьми, і не виказувала ні найменших докорів сумління на його адресу. Мабуть, не вбачала для себе нічого вартого осуду в тому, щоб ошукати дурня-чаклуна, скористатися його знаннями, привласнити його заслуги…

Айліш вер Нів спостерігала за всім цим із цілковитим спокоєм, хоч і не втрачала нагоди завуальовано покепкувати з Ріани та її палкого захоплення пророцтвами. На шостий день за спільним обідом, що розпочався відразу після чергової Шимасової лекції, леді Айліш, ніби між іншим, зауважила:

— Тобі, Ріано, неабияк пощастило з нашим гостем. Я розпитувала сестер, що зараз перебувають у Кованхарі, і вони відповіли, що в тамтешньому Університеті професора аб Нейвана вважають найкращим фахівцем з тлумачення пророцтв після керівника кафедри, маґістра аб Конала. Певно, ти дуже шкодуєш, що він не збирається затриматись у нас довше — на нього вже зачекалися студентки… Гм. Я була б рада переманити вас, професоре, в Абервенську школу, але не буду й намагатися, це марна справа. Ви такий вірний Кованхарові, що вас не привабить навіть унікальна учениця, що незабаром з’явиться на Тір Мінегані.

Певна річ, Шимас і думки не припускав, щоб проміняти Кованхар на Абервен. Проте поцікавився:

— І що ж у ній унікального?

— Вона мала пророче видіння про подію, що згодом сталася в її присутності.

Шимас так і завмер з піднятою виделкою.

— Ви серйозно?!

— Цілком, — кивнула Айліш вер Нів. — Коли я розповідала про напад на Іхелдиройдському тракті, то згадала лише, що поява трактирникової доньки викликала метушню, яка зруйнувала плани чорних. До цього слід додати, що дівчинка вибігла не просто так. Зранку вона мала видіння про чоловіка, що падає в темряву Тиндаяру, а впізнавши в ньому капітана леннірської ґвардії, кинулася попередити його.

— Отакої! — Шимас був приголомшений. — Отже, вона була не просто свідком передбачених нею подій, а й своїм втручанням призвела до здійснення власного пророцтва?

— Саме так, — підтвердила старша відьма.

Як уже згадувалося, Ріана вер Шонаґ була не дурна. Ця звістка справила на неї не менше враження, ніж на Шимаса.

— Ого! А я нічого не чула.

— Цьому майже ніхто не надав значення. І Етне з Мораґ, і Шайна з Ґвен досі вважають це просто випадковим збігом обставин. А я не вірю у випадкові збіги — тим більше, в таких критичних ситуаціях. На щастя, принцеса Фіннела взяла дівчинку до себе на службу, тож зараз вона їде на Тір Мінеган.

— Якщо це справді було пророче видіння, — повільно мовив Шимас, — тоді ви, без сумніву, знайшли унікальну провидицю. Вірніше, як я розумію, її знайшла принцеса Фіннела — котра, за словами Іґана аб Кіна, й сама обіцяє стати дуже сильною чаклункою. Він шкодує, що батьки не відпустили її до Кованхара. Гадаю, й мені варто про це шкодувати. Тепер навіть двічі — і через неї, і через ту дівчинку.

— Зате Кованхар має унікального тлумача, — зауважила Айліш вер Нів. — Розгадати невідворотне пророцтво ще до його остаточного здійснення, це не абищо.

Після цих слів старшої сестри Ріана зненацька заквапилася, швидко закінчила обід і, стискаючи в руках записник з нотатками останньої Шимасової лекції, подалася до себе. Либонь, щоб написати відповідь на чергового листа.

Коли вона вийшла, леді Айліш сказала:

— Боюся вас засмутити, професоре, але сьогодні вранці Ріана висловила бажання поїхати в Дин Гаїл… Ні, навіть не так. Вона не спитала мого дозволу, а просто поставила мене до відома. Мовляв, одна з двох тамтешніх сестер приєдналася до супроводу Ейрін вер Ґледіс, а Дин Гаїл таки столиця Тір Алминаху, це краще за Еврах.

Шимас спохмурнів. Дин Гаїл знаходився на півдорозі від Евраха до Кованхара, туди вів той самий тракт. Можна не сумніватися, що ця довгонога відьма (звісно ж, за чистою випадковістю) вирушить одночасно з ним і ще три тижні набридатиме