Читати книгу - "Поцілунок одного разу , Ольга Манілова"

Кіра виявляє, що її телефон так і залишився лежати залитим водою в мийці десь об 11:37. Час мікрохвильовка показує.

До цього вона поспала пару годин уривками і отямилася немовби від гуркоту вибуху. Ніби все навколо розвернуло, а дівчина у вирві живою і неушкодженою залишилася. Навколо чи всередині? Спочатку думає, що Карелін кудись смартфон відклав, або забрав із собою, і тільки після поспішного душа здогадується перевірити серед брудного посуду.

Екран мерехтить після увімкнення, індикатор зв'язку в нормі, пропущених немає. Ні дзвінків, ні повідомлень.

До вечора вона виконує аномальну кількість роботи. Рідко від стресу ллється потоком продуктивність, але ось разок все-таки Кірі щастить.

Мозок кипить, руки роблять, серце щось там белькоче.

У шоці, мабуть, що мізки чи не вперше перетягли на себе ковдру.

Стіл вона принципово не зрушує на місце. Так і сидить за ним, на перетині кухні та вітальні.

Петро трохи хмуриться, коли помічає розташування меблів. Він повертається до заходу сонця, як вони й домовлялися, але збирається знову йти з Ксюшею та друзями на ковзанку. Так як у брата поганий настрій, він з'їдає дуже багато.

Кіра дає собі слово, що раніше десяти дзвонити Кареліну не буде. Якщо не прийде до зазначеного часу, набере сама з якимось побутовим приводом.

Але вечір поглиблюється, а сміливості в неї щось зменшується. Мабуть, дається взнаки недосип. Замість мафіозі вона набирає повідомлення Тимуру. Начебто, щоб розвідати обстановку. Раптом щось трапилося взагалі. Хоча хтось подзвонив би їй?

Загалом старому другові написати легше.

Вона цікавиться як у нього справи.

Відповідь надходить за хвилин десять. Кіра дивиться і дивиться в екран. Чи бувають галюцинації від недосипання та емоційного виснаження?

«Кіра, вибач. Не дзвони сюди більше».

Це якийсь зашифрований код чи як взагалі? Що означає «вибач»? Що означає "сюди"? Петя вже повернувся з дружніх гулянок і посиденьок, і оскільки Ксюша — дочка Тимура, яка все ще мешкає з батьками... Ні, поки що втручати молодь у це не варто. Якщо Ксюша і сказала вже щось Петі, можна з'ясувати подробиці пізніше. Зараз це значення не матиме, бо Кіра вже набирає Кареліна.

Немає жодних гудків. Надсилання виклику не розпочинається. Лише три короткі звукові сигнали.

Що означає...

... або номер заблокований або більше не функціонує.

Її номер заблоковано.

Або.

Його номер більше не працює.

В голову навіть проникає думка, що, можливо, це з її телефоном серйозні негаразди через сьогоднішнє купання в мийці.

Але ж немає.

Повідомлення Тимуру та відповідь від нього дійшли без проблем.

Якийсь час дівчина сидить на розстеленому ліжку і проходить по тому самому колу думок, що обчисленню не підлягає. Відносність чогось ще ніколи не відчувалася настільки гранично зрозумілою, Кіра досліди могла б показувати на шкільних уроках фізики.

А потім вона схоплюється. Начепивши абияк чоботи і захопивши з собою пальто, спускається на безшумному ліфті у двір.

Там має бути Іраклій та ще пацани Кирила, бо зазвичай вони там. До початку ночі так точно. А після опівночі теж хтось лишається. Усвідомлення, що ні тачок, ні хлопців тут немає, поступово накочує на Кіру. Якийсь захисний механізм психіки: пригальмувати з жахливими відкриттями, якщо випадає можливість.

Вона, як полтергейст, блукає паркуванням і двором сусідніх секцій. Все вже зрозуміло, але треба пройтись все-таки.

Щоб напевно.

Ось що б достеменно знати.

Повертаючись у квартиру, Кіра спокійно стягує взуття та поміщає одяг на вішалку.

Вона вмивається лише водою і акуратно знімає речі перед тим, як залізти у ліжко. Замість того, щоб набрати години відпочинку назад після недосипання, дівчина лежить під ковдрою та не спить. У ясній свідомості. З холодною головою.

Лише про всяк випадок... На найнеймовірніший випадок Кіра моніторить новини на предмет великої трагедії. Але, звичайно, вона знає, що він живий.

І потім йде оберт за оборотом на нічному годиннику на те, щоб, нарешті, визнати найочевидніше формулювання: Карелін покинув її.

Він дропнув її, як зайвий вантаж. Отак, раз — і все. Відрізав.

Чоловік неодмінно знайшов би спосіб повідомити їй, якби щось важливе.

Важливе настільки, що охорону з водієм довелося б усунути.

Але вони просто зникли.

Як і Тимур, Роман більше не хоче відповідати.

Карелін невизначеності не терпить.

Кинув так, що геть-чисто зник. І прибрав із її життя всі пов'язані з ним елементи, що зміг прибрати.

Мабуть, і речі звідси б принципово забрав, але, мабуть, особиста зустріч з нею — нижче за його гідність, і шмотки того не варті.

Кіра дає йому день на пояснення чи особистий контакт, чи бодай на два слова якихось насамкінець.

Не знає навіщо і не знає, як це все вкладається в картину, що вимальовується. З недоступністю зв'язку, поінформованістю Тимура та зникненням охорони.

Просто дає, мабуть, щоб самій не збожеволіти.

Ці купи місяців... Скільки їх там було? Майже чотири десь. Вони чогось варті? Вони точно щось означали.

Нехай десятки сценаріїв-пояснень Кіра може прикинути — так званих причин і приводів цього кидання — але... сказати їй особисто... адже зобов'язаний?

Хоч два слова.

Ось цьому холодному, жорстокому, мовчазному кінцю дівчина ніколи пояснення не зможе придумати.

З наступним заходом сонця розуміє, що не буде останнього слова.

Кіра обережно розпитує в брата, як там у Ксюші. Він знизує плечима, бо нічого особливого. Розповідає, що у тієї сесія моторошна на носі.

Петя переводить погляд на стіл, що все ще стоїть посеред кімнати.

— Ккіро, щось трапилося? - Мне він рукава.

Сестра мотає головою.

— Але мені треба... Хочу попросити, щоб ти написав Тимуру, окей? Просто спитай, як справи в нього.